Розділ 6.2

Прокинулась Ільдара як і гадалось в підземеллі. Холодні кам'яні стіни, дерев'яний лежак із соломою і дірка в полу. Майже санаторій.

- Ви прокинулись, бабусю Камаро! Ой, Ільдаро!

Як виявилось над нею висіло ще одне спальне місце де сиділо дівчисько з палацу.

- Аніло? - здивовано прокряхтіла стара. - Що коїться? Звідти ти тут узялася?! - здивовано вимовиьа вона 

- Ну як же! Ви не пам'ятаєте?! - перепитала дівчина. - Тоді на площі я ж заступилася за вас. За тебе. За-за...

- Все добре, можешь на ти, - заспокоїла дещо спантеличену Анілу Ільдара.

- А ви... А ти... А ти дійсно та сама дочка Скерів? - юначці було ніяково про таке питати, але інтерес був сильнішим за сором.

Вона навіть забула, що розповідала за подіїї на ярмарці, тож стара вирішила нагадати за це:

- Аніло, давай не все одразу! Спочатку поясе  як сюди потрапила, а потім я відповім на твої питання!

- О, звичайно, - дівчина присмурніла. - Я тоді сказала, що ви праві. Що я вірю в ваші докази. Просила, щоб вас відпустили, но... - Аніла сховала обличчя у долонях і заплакала. - Но мене не слухали!!!

- Добре, дівчинко, я зрозуміла, - зітхнула бабця. - Ти тільки не плач. Все добре буде. Доречі, я дійсно та сама Ільдара, яку шукали всім королівством.

- Справді? - дівчина запалала новим інтересом. - Тепер зрозуміло, чого вас не могли знайти!

- Ну, це не зовсім та причина. Я тільки недавно стала такою.

Ільдара не хотіла, щоб її успіхи принижали. Вона стільки сил в тратила на те щоб її не знайшли.

Стара посміхнулась. Хто би подумав ще рік чи два тому, що вона себе видасть по своїй волі?

- Так, а "та сама" історія вона правдива? - наважилась запитати Аніла.

- Яка, ще "та сама"? - не допетрила стара.

Їй страшно було зізнатись, але з моменту, як старість взяла своє її розум ніби ослабшав. Вона вже декілька разів помічала, як забуває куди та навіщо йшла, або по довгу намагається пригадати щось. Час від часу навіть скласти прості математичні рівння не може! Це дуже ускладнювало її походи на ринок. Скоро не зможе і такого зробити, тож треба було подумати над майбутнім. Життя із батьками кращій вибір.

- Я просто пам'ятаю як всі газети писали про ваш роман із якимось хлопцем. Я не пам'ятаю ким він був. Перукарем, здається. У вас там була любов. І ваш батько був проти. І ви потім ховались десь у місті разом із ним. І ще...

- Так-так, достатньо, - похитала головою Ільдара. - В моїй біографії не було такого. Це була історія іншої заможної дівчинки.

- Ой, вибачте! - злякалась Аніла. - Дурна моя голова, все переплутала! Правильно мені казали, що краще мовчати аніж патякати!

- Нічого страшного. З ким не буває! - запевнила дівчинку стара. - Мене взагалі-то звинувачували у зв'язках із дочкою короля. Старшою.

- Що?! Це-це як?!