Розділ 5.4

Ільдара хотіла вірити, що знайшли спосіб повернути їй молодість, однак, Араман уникав її погляду і скоріш за все не без причини.

- Новини відверто погані, - дочекавшись коли встановлять купол почав розмову демон. - Фаворитці короля погано. Є підозра, що її отруїли.  

- Це-це правда? - розгубилась Ільдара. Фаворитку всі любили! Більш щирої і доброї жінки у королівстве не знайти! Страшно уявити, що буде, якщо її місце займе хтось на кшталт Жуківни!

- Дійсність буває суворою, але прошу стримати емоції, бо нам потрібна твоя допомога. Ти як і інші співробітники, що працювали у палаці, маєте описати всіх підозрілих істот, яких тільки зустрічали під час служби.

- Самою підозрілою з усіх я можу назвати наложницю за ім’ям Жулія. Ви можете прочитата все, що я про неї дізналась у моєму звіті. Звичайно, якщо вже його не прочитали. Більше підозрілих осіб мені не зустрілося.

- Впевнена? Життя фаворитки можливо лежить на твоїх плечах. Подумай ще, - наполіг демон. - Хтось з прислуги, може покоївки або повара.

- Я обов'язково замислюся над цим, але дайте мені трохи часу. Не хочу нагадувати, однак я тепер стара жінка з поганим здоров’ям і ще гіршою пам’ятью!

Ільдара дещо розлютилась. Сподівалась, що на її слова керівник відчує, що в нього є совість і побіжить вирішувати її проблему. Або хоча б вибачиться! Пообіцяє виплачувати їй окрім пенсії зарплатню і надсилати покращуючі стан зілля, але він був трохи інших думок.

- Доречі, щодо твого стану, - посміхнувшись почав Араман. - В мене є для тебе гарна новина!

Старенька відчула, як у її серці розгортається надія на краще. Вона вже уявляла себе знов молодою і прекрасною! Доки демон не оголосив цю саму новину:

- Ми вже скликали Суд Духів!

- Що, вибачте? - вражено перепитала Ільдара. - З якого це приводу ви їх потурбували?

- Як я казав раніше, будемо судити Ґундара Лорда за його злочини! - гордий собою заявив демоняра.

- Є-є якісь реальні докази?! - розгублено запитала бабуся. Якщо це дійсно так, то вона буквально щойно пила чай із реальним злочинцем! Важко зрозуміти, що це насправді. Вона дійсно почала вірити, що він просто чудак! Старий, турботливий чоловік із чорним юмором в серці, любов’ю до трупаків і романтики.

- Докази даси ти, - посмішка Арамана здалась Ільдарі дещо зловіщою.

- Як?! В мене їх нема! Я що з повітрі стану діставати по доказу? Чи що?! - обурилася старенька. Вона встигла забути, що її керівник вже натякав на щось таке раніше. Можливо пам’ять стала підводить. Ще і якийсь рожевий фльор заважав, яким її думки обертали мага.

- Звичайно ж ні. З повітря не доведеться, - запевнив її демон. - Ти і є наш доказ!

До Ільдари не одразу дійшло, що мав на увазі начальник, але коли вона допетрила…

- Ви хочете, щоб я заявила перед Судом Духів, що він обернув мене на стару!? Ви знаєте, що вони зі мною можуть зробити якщо я їм збрешу?! 

- Це не є важливим, Камаро, - похитав головую чоловік. - Головне, щоб духи ув’язнили його у вежі хоча б на століття заради миру і злагоди у королівстві!

Ільдарі більше нічого було сказати. Вона мала збрехати на суді, щоб ув’язнити людину, яка може навіть і не бути причетною до злочинів! Ще і поплатитися за це!