Розділ 4.9

Ільдара переконавшись, що з Гундара не ростуть зайвіі кінцівки, акуратно схилилася до землі, хапаючи того паразита, що наважився її домагатися і з силою видираючо того з землі. У її руках залишилася чиясь мертвенно бліда і холодна рука, що якимось дивом ожила.

Дівчина була досить стійкою і винахідливою, тож без зайвих вагань і криків вирішила знахідку подарувати.

- Це вам! На досліди! - ручка полетіла в нового власника. Поки той її розглядав дарителька поливала долоні вином. Хотілося хоч якось змити з рук усі ті гидоти, що могли перебігти з дохлятини на її зморшкувату шкіру. - Може прогуляємось? А то я насиділась так, - розуміючи що пляшка спорожніла, запропонувала лже бабуся.

- Ви ще той поціновувач прогулянок, - судячи з інтонації, посміхнувся кавалер. - Минулого разу з таким задоволенням вигулювали мене Гиблим лісом. Зазвичай дівчата на таке не наважуються, але Ви! Ви просто безстрашна фея на їхньому тлі!

Камара навіть зашарілася. Що таїти, їй було приємно!

Взявши чоловіка під руку старенька повела його цвинтарем. Нехай він і не велик, проте атмосфера з'їдала всі мінуси! Плюси також.

Але, якщо уж чесно кащати, про більш романтичну прогулянку Ільдара і мріяти не могла! На похоронних плитах світилися зеленим і фіолетовим захисні руни та інші чаклунські чари, що перешкоджають воскресенню; у небі горів повний місяць, а під ногами хрумтіли гілки та… кістки?

- Любий, не хочу бути сварливою старою бабкою, якою я і без того є, - хихікнула Камара, - але тобі не здається, що тут не завадила б жіноча рука?

- Що Ви маєте на увазі, душа моя? - ласкаво перепитав Ґундар, тримаючи супутницю за лікоть. - Невже хочете віддати мені одну зі своїх чудових ручок?

- Ой ні, жартівнику Ви мій пустотливий, - пробуркотіла бабуся.- Я мала на увазі, що вам дуже необхідно обзавестися рукою. Необов'язково жіночою. Можна і чоловічою! - маг зацікавлено повернув голову. Він явно поривався, щось вставити у діалог, проте не встиг. Жінка занадто швидко перебирала словами. - Головне, щоб вона міцно стискала граблі!

- Граблі? - здивувався кавалер і трохи відкашлявшись перепитав: - Навіщо мені рука з граблями, мила моя?

- Та ось прибратися б у вас не завадило. Розумію, що Ви вже багато століть, як неодружений, але своє господарство, вибачте, просто зобов'язані тримати в порядку! - З виглядом суворої вчительки помітила Камара.

- Любма моя, за це можете навіть не заїкатися! Я стежу за ним із неймовірною завзятістю і завжди знаходжу час, щоб його як слід доглянути! - не без краплі гордості зауважив Гундар. - Не заспокоюсь, поки воно не буде натерте до блиску, зрозуміло.

- Ох! Як це вульгарно! Не думала, що Ви настільки безтактні та грубі! - обурено пожурила мага його доросла і порядна супутниця.

Хоча доведеться зізнатися, що у своїх думках Ільдара оцінила гумор. Якби він був дещо молодший і не мав за спиною кілька сотень трупів (у чому вона не сумнівалася), то вони могли б стати непоганою парою!

Дівчина сама не помітила, як на невеличку мить вдалася неприпустимим мріям, проте схаменувшись швидко обсмикнула себе.

Про що вона взагалі посміла думати? Перед нею старий дряблий чорт його забирай! І навіть, якщо і припустити, що він може повертати собі молодість, то, напевно, за рахунок інших зовсім ні в чому не винних молодих людей!

У когось поїхав дах. І ця хтось після закінчення виправних робіт зможе похвалитися божевіллям на певному суб'єкті. А там її і в дурню запхнуть. Навіть любий татко буде безсилий.

***

Повернувшись додому Ільдара впала на кровать, розраховую на те що сон швидко обійме її і дасть можливість поспати до самого ранку. Але такого не сталось.  Вона декілько годин мучилася від болі у ногах і спині, а потім ще і тиск піднявся. Звичайно крім безболу дома ніяких ліків не було. Але і той не сильно допоміг лише трохи послабивши неприємні відчуття.

Заснути дівчина змогла лише під ранок і коли прокинулась відчула себе не набагато краще за вчорашнє.

Розплющивши очі вона побачила свої товсті руки і об’ємний живіт.

“Чому я все ще товста?” - злякано запитала у себе Ільдара.

Вона швиденько сповзла з ліжка і увірвалась до ванної кімнати, щоб у великому дзеркалі з жахом побачити Камару.

- Дія зілля вже мала закінчиться, - прошепотіла вона з недовірою вдивляючись у відображення.

На годиннику була дев’ята ранку. Ільдара вирішила, що може за пару годин її облік повернеться. Все ж таки їй казали, що не знають точно скільки має триматись дія зілля. Може цей флакончик просто був трохи сильніший за попередній!

З такими думками дівчина в обліку старухи пішла готувати  сніданок.