Розділ 4.8

Посеред цвинтаря стояв дерев'яний столик, вкритий чорною мереживною скатертиною. По-над ним розташувалися обрізані бутони лілій, пляшка з вином і легкі закуски. Вишнею на торті чорної оригінальності став покритий павутинням та нальотом багатовікової старості канделябр. Зрозуміло срібний. Маг настільки полюбляв срібло, що складно було не помітити цієї палкої любові.

Камара присіла навпроти кавалера і здивовано перевела погляд  на столові прилади. На їхніх ручках красивіли черепки. Все як годиться. Темний маг як-ніяк!

Спостерігаючи за тим, як чоловік розливає напій по келихах, Ільдара міркувала про те, що маг вміє залишати незабутнє враження в дівочих серцях. Їй варто було якнайшвидше розшукати свою долю, щоб розвіяти ті почуття, що охоплювали її в присутності Гундара.

Вона була впевнена в тому, що недарма так небайдужа до нього. А темну магію можна було розбити щирими світлими почуттями. Коханням, наприклад. Доречі, де там вештається її судьба? Якщо її враження стосовно нього склалося правильно, то скоріш за все збирає баб з околиць.

- Про що замислилась, душа моя? - розколюючи на виделку квітковий бутон, поцікавився Гундар.

- Про те, як я щаслива поділити цей вечір із вами! - майже заспівала Ільдара, кидаючи здивовані погляди на закуску, що скрилась за маскою. Вона гадала, що квіти для краси. Наївна.

- Спробуйте вони зовсім стиглі, - Гундар кивнув на бутони.

"Якщо вже божеволіти, то по повній!" - подумала старенька, готуючи черевце до гастрономічного екстазу.

Гіркота і ледь помітна терпка насолода змішалися в роті. Камара скривилася і потяглася за келихом солодкого вина.

- Знаєте, а давненько в мене не було таких атмосферних побачень із чоловіками, - зітхнула бабуся. - Пам'ятається, мій перший чоловік був ще тим романтиком. Ми ходили разом на болота і ловили там отруйних жаб. Ох, скільки чудових букетів я тоді отримала!

- Дозвольте вгадаю, - перебив її Ґундар. - Рогоз та ряска? - він начебто посміхнувся очами.

- О, ні, - похитала головою Камара. – Букет інфекцій! Вже трохи згодом я дізналася, що в той водойм багато років зливали помиї. Так, до речі, я пережила свої перші венеричні. А ось чоловік на жаль не пережив, - немолода жінка зітхнула. - А ми так гарно гралися в тих краях! Голі, оточені рогозом, - псевдо старенька нібито вдалася солодким спогадам бурхливої ​​молодості, насправді прикидаючи за росположенням Місяця, котра година.

Роздуми перервав легкий дотик до оголеної ікри. Чиясь пустотлива ручка пройшлася по ній своїми холодними пальчиками. Да так, що волосся на потилиці заворушилося.

- Щось не так? - вловивши зміну настрої поцікавився Ґундар. Або просто помітив побіліле від страху обличчя дами.

До речі, на те були причини. Їх розділяв стіл довжиною десь півтора метри. І якщо ніжки Ільдари торкався саме він, то дівчина боялася припустити чим саме. Руки були на столі.

Скосивши очі під стіл бабуся розглянула щось зморщене і зелене. Настрій стрімко падав, а уява, що не щадила Камару, домальовувала магу щупальця і ​​кілька пар рук, що ростуть з міжбулля.

- А ви не могли б підвестися? - не бажаючи прямо питати чи домагаються її, попросила старенька.

- Навіщо? - з деякою підозрою уточнив маг.

- Хочу помилуватися вами, - навіть крізь маску Ільдара, відчула весь той скептицизм, яким повіяло від кавалера. - Сюрприз. Х-хочу вам зробити. Урочисто, щоб, - ляпнула Камара, вимучивши з себе милу посмішку. Точніше їй хотілося думати, що вона мила. Так перед дзеркалом вона посмішку не практикувала і не могла бути впевнена, що не демонструє чоловікові хижий оскал беззубої левиці. Хоча зубки в неї добре було.

- Що ж, - трохи подумавши маг підвівся з-за столу і став перед її очі. - Чекаю. Де мій сюрприз?