Розділ 4.7

- Це шоб, ті, хто сидітиме в засідці, знали на який рахунок нападати? - безстрашно запитала Камара, супроводжуючи питання смішком. Настрій у неї був чудовий. Саме для душевних бесід із правоохоронними органами. - А органи у вас, до речі, нічого так! Хі-хі.

- Бабця зовсім збожеволіла, - видихнув один із мовчунів.

- Нічого, спіймаємо її онука і тоді вже розберемося, - відповів балабол. - Виходимо, хлопці!

Чоловіки організовано залишили карету, залишивши літню леді зовсім одну. Вибиратися назовні їй довелося самостійно. Навіть дверцят ніхто не притримав!

Коли вона наршеті вийшла на вулиці Її галантний кавалер виявився оточений всемогутньою трійцею. Прийнані так про себе думали молодики.

- Гідеоне, ви заарештовані! Вас підозрюють у крадіжці із зломом! Ваша бабуся нам все розповіла!

- Ох, - випустила здивований зітхання Камара. Їй тільки цього не вистачало! Ґундар далеко не поступливий, подібного ставлення до себе не пробачить. Про що вона тільки думала, коли привела сюди трьох недоумків? Зрозуміло, що вони не розбиратимуться хто ховається під чорною маскою, а вирішать, що це той самий вигаданий Гідеон!

- Вибачте? - маг акуратно стягнув маску з обличчя, оголюючи вкрите глибокими зморшками обличчя та чорні очниці. - Моя бабуся вам щось про мене розповіла? Я правильно зрозумів? - із долею сарказму перепитав чоловік. - Ви що, провели спіритичний сеанс?

- Ем, вибачте, пане. Здається виникла невеличка помилка. Чи не могли б ви пред'явити свої документи, щоб ми якомога скоріше вирішили її?

- Звичайно, прошу, - Ґундар, дістав показав наручний годинник з якого страж считав дані.

- Дійсно, приносимо свої найглибші вибачення.

- Камара, кохання моє, - прохрипів старий, назад натягуючи маску. - Що ці милі голубки роблять у моєму маєтку?

- Я ж дуже господарська, любий! Привела тобі поїсти, - розпливлася в милій усмішці бабуся.

- Що ж я приємно вражений, - покивав старий. -  Господарська ти моя, - Ґундар махнув у бік стражників. - Подарунок прийнято.

Темрява огорнула чоловіків і розчинила їх у собі. По спині Ільдари пройшлася зграя зляканих мурашок.

- Ну що ж, малятко, ходімо відірвемося не по-дитячому? - маг спершу зловісно засміявся, а потім його хриплячий сміх перейшов у надривний кашель.

- Ну ви це, не подихайте, - трохи розгублено пробурмотіла Камара. Страх після зникнення стражників навис над нею відчутною хмарою. Небагато подумавши несміливо додала: - Хоч би до вінчання.

Маг на мить припинив потік страшного кашлю. Його супутниці здалося, що він поперхнувся її словами. Вона злякано розмірковувала, чи варто їй підійти і постукати по його горбатій спині чи ні?

Але Ґундар і сам відкашлявся, чим трохи заспокоїв не молоду діву.

- Я приготував нам романтичну вечерю. Пройдемо до столу, - тихіше, ніж звичайно, просипів маг, махнувши у бік вежі.

- Так, добре, - Камара бадьоро наскільки дозволяла вага потопала куди вказали.

- Як пройшов ваш день пане? - вона вирішила завести світську бесіду, щоб скоріше позбавитися від гнітючого відчуття загрози, що нависла над нею.

Загроза була похмура і мовчазна. Або їй не припали до душі троє любих чоловіків, або доконав кашель.

- День пройшов просто чудово. Особливо напередодні нашої зустрічі, - Ґундар прийняв Камару за її неосяжну талію, чим викликав у ній дуже змішані почуття. Водночас радість від чужої уваги та жах від того, що замість молодого статного красеня її обіймає хирлявий старий. У чомусь сумнівів більше не було.

Доречі, Ільдара була впевнена, що його обличчя тепер буде переслідувати її у кошмарах. Так собі перспектива якщо чесно.

Обійшовши вежу і вийшовши на невелику галявину, встановлену могильним камінням старенька ахнула.

А Ґундар виявляється - романтик!