Розділ 4.6

- Що ж такого вкрав мій онук, що ви не можете дати бідній бабусі спокій? – обурилася старенька. - Вдягнув на себе вінчальну сукню і втік?

- Ні, він викрав гроші із каси. Там була пристойна сума, яку виторгували за місяць. Як найкращі правоохоронці Міду, ми повинні схопити крадія і повернути всю втрачену суму керівнику крамниці.

Камара тяжко зітхнула, уявляючи, як може зрадіти Ґундар такій милій чоловічій компанії. Залишалося лише сподіватися на його розсудливість!

***

У відведений час псевдостаренька вже була в обумовленому місці під пильним наглядом закону.

– І де карета? – поцікавився один із проводжатих, коли рівно о сьомій вони все ще стояли за воротами столиці в здавалось марному очікуванні.

Камара знизала плечима. Звідки їй знати? Може темний маг знайшов непроханих гостей і передумав приїжджати. Мали б совість - хоча б у кущах сховались! Тепер через них карї’єра у дупу піде. 

Ільдара почала гадати, що мага їм не дочекатися, проте помилилась. Перед ними затьмарилася темрява, звідки вже вимальовувалися силуети собак та карети. Та була чорна, в сріблястих візерунках з гарними шторками та різьбленою ручкою.

"Невже він дізнався, що я не одна?" - Розглядаючи габарити транспортного засобу, задумалася Камара.

- Заходимо, - скомандував головний страж.

Із закляттями напоготові чоловіки по черзі заскочили до карети.

Псевдостара не поспішаючи зайшла слідом, щоб побачити спантеличених чоловіків і труну, що стоїть посередині. Ґунрад не зраджував своїм похмурим звичкам. Позитив і любов до світу були його фундоментальними рисами. Інакше його і не уявити!

- Сідайте, панове, нам ще їхати близько півгодини, - демонструючи максимальну байдужість до обстановці, що панує в салоні, запропонувала Ільдара.

Як тільки вона сіла на лавочку собаки кинулися вперед.

- Треба перевірити, що там, - кинув один із вартових своїм напарникам і взявся за кришку труни. Його друзі прийняли бойові стійки, гото. - Один, два, три…

Кришка відлетіла вбік, а себе явила пляшечка шампанського, келих і срібне намисто.

- Як файно з його боку, - заявила Камара, наливаючи собі в келих грайливий напій. - Такий уважний, міій пусик-помпусік!

Вартові здивовано переглянулись. Бабця явно була не в собі. Головний із вартових кивнув підлеглим, щоб ті були напоготові. Чи мало які плани у чокнутої та її онука.

До закінчення поїздки Камара ґрунтовно зняла стрес пляшкою шампанського і була морально готова пояснювати літньому коханцеві чому на їхньому побаченні три зайві морди.

- Здається прибули. Виходимо на три, – шепнув страж. На п'яну голову псевдо старенька прозвала його балаболом. Його напарники, на відміну від нього, жодного разу не розкрили роти.

- Це шоб, ті, хто сидітиме в засідці, знали на який рахунок нападати? - безстрашно запитала Камара, супроводжуючи питання смішком. Настрій у неї був чудовий. Саме для душевних бесід із правоохоронними органами. - А органи у вас, до речі, нічого так! Хі-хі.