Розділ 3.8

- Вони ж далі не підуть? - з деяким переляком уточнив темний маг, давлячись помідором.

- Розумію, у вашому віці подібні шоу здаються чимось занадто едаким, але я дама сучасних поглядів і пишаюся цим! - Ільдарі вдалося повернути колишній настрій.

Ґундар закашлявся, не відриваючи погляду від сцени, де легким рухом руки артисти стягнули брюки.

Коли старий роздивився на танцюристах труси, котрі майже нічого не прикривали,  і колготи в сіточку зовсім посинів.

Камара ж раділа, що змогла вивести мага з колії. Поки він приголомшений, навряд чи в нього буде бажання робити магічні фокуси і показувати всілякі жахи. Так дивишся і перше побачення підійде до кінця, а там і шість місяців, що залишилися, протягне. Може вмовить його спілкуватися за листуванням. Поки лист дійде до його вежі, поки відповідь прийде назад - там ого-го скільки часу пробіжить!

- Я так вважаю, що це не просто "пристойне місце", а нетрадиційний нічний клуб? – відвернувшись від сцени, де ельфи саме описували сідницями кола, з докором запитав маг.

- Мабуть, - знизала плечима Камара. - Але це все ж таки вкрай гарне місце, чи не так?

- О, так, - прохрипів Ґундар. – Не те слово «гарне». Але не хвилюйтеся, міледі. Наступного разу я відповім вам тією ж монетою.

Бабуся зіщулилася, представляючи в які заклади може завести її темний маг. Зрозуміло, як глибокий старець він цілком міг ходити до шахового клубу або на макраме, але чомусь ці варіанти поряд із його чорною аурою гасли. Йому більше підійшли б танці десь у підземеллі разом із мерцями.

- Вам холодно? - поцікавився маг, побачивши як зіщулилася його супутниця.

- Трохи, все ж таки роки далеко не ті, - почала розпинатися Камара.– Тож я можу дозволити собі деякі слабкості!

- Зрозуміло, - старець витягнув уперед руку і в ній згустилася темрява, повільно приймаючи контури куртки. - Надягніть, міледі.

Бабуся накинула на плечі чорну хутряну кофту, краєм ока помітивши, як з яким полегшенням видихнув маг. Її старенькі телеси його таки напружували. Хоча якщо це дійсно так, то навіщо він гладив її по спині? Хотів переконатися, що її шкіра настільки ж в'яла, наскільки виглядає?

 - Вам дуже личить, - несподівано зробив комплімент Ґундар.

- Дякую, - кивнула Камара, поглядаючи на наручний годинник. Вже й додому час було рушати.

- Спеціально для вас зняв її вчора з мерця, - старенька здригнулася. – Уявляєте, розрив могилу у пошуках інгредієнтів для одного цікавого зілля та раптом побачив цю чудову кофту. Одразу подумав, що мені буде кому її подарувати! Я так радий, що вам вона сподобалася.

Ільдара намагалася не морщитись і не верещати переляканим ховрахом, проте емоції так і просилися назовні. Довелося взяти їх у вуздечки і витримати виготовлене долею випробування.