Розділ 3.6

Ільдара трохи зніяковіла тому, аджн її недолісне висловлювання повторили, але вибачатися не збиралася. Старець, як їй здалося, цього й не вимагав.

Невелика прогулянка по околицях столиці, де їх зовсім “непомітно” сторонились нечисленні перехожі і ось два закохані серця, які жартома обговорювали молоде розпусне покоління, вийшли до будівлі, над якою горіла вивіска: «Пристрасні фіалки».

- Нам сюди, - Камара впевнено повела кавалера всередину на вході, пред'являючи квитки парі орків.

- Можливо, нам не варто заходити. Не хотів би налякати відвідувачів своїм екстравагантним виглядом, – Гундар торкнувся пальцями, обтягнутими шкіряними рукавичками, маски.

- Не варто турбуватися. Там багато таких як ви, – підбадьорила мага бабуся. – А привертати увагу та вражати екстравагантним зовнішнім виглядом буду я! - На цих словах Камара скинула з себе пальто, оголюючи нескромну сукню з невеликим декольте, але практично голою спиною. Бюстгальтера в неї, зрозуміло, не було, а ось натуральні груди були і вони дуже хотіли зустрітися з колінами!

Що Гундар був приголомшений сумнівів не було. Навіть незважаючи на маску, захоплення так і читалося крізь прорізи в очах.

- Бачу, що ви зайнялися бажанням, але доведеться потерпіти! У нас сьогодні романтичний вечір під музику та танці! - Камара вже звично підхопила оторопілого супутника під лікоть і насильно повела до зали.

Там у них був заброньований столик у найдальшому кутку, що бабуся поспішила прокоментувати:

- Можете чіплятися, але скромно!

- Я б і не подумав міледі, - зовсім тихо видавив із себе кавалер. - І по темних провулках я з вами ходити більше не буду, - після нетривалої паузи додав він.

- Нічого страшного, якщо вам не подобається місто. Ми завжди можемо повернутися до лісу! - усміхалася Камара, відчуваючи, що зараз вона на своїй території.

- Ви сповнені сюрпризів, люба моя, - прохрипів старець і знову закашлявся.

- Дивіться, починається! – підбадьорилася старенька, вказуючи на сцену. У залі якраз погасли вогні, занурюючи глядачів у напівтемряву.

Заграла ніжна музика і водночас з цим Ільдара відчула легкий дотик чужої руки до оголеної спини. Ця майже невагома дія налякала її настільки, що вона забула як дихати.

- Не варто переживати, міледі, - почувся хрипкий голос. - Ви самі дозволили чіплятися, - навіть в інтонації його чулася усмішка.

Камара скосила погляд убік і побачила, як маг знов натягує на руку рукавичку. Це дало надію, що сьогодні він чіплятися більше не буде.

Як тільки на сцені з'явилися танцюристи, а на столі перші страви Гундар відволікся. Смажена картопля, якийсь білий соус, стейк і салат із помідорів швидко змішалися в одну єдину страву на тарілці старця, а потім сміливо отруїлося йому в рот.

Ільдара з непристойним інтересом підглядала, як виделка проходить крізь морок маски, а потім порожня знову пірнає у тарілку.Нарешті маг помітив її інтерес і сипло запитав:

- Вас може погодувати, міледі?

Камара спершу розгубилася, але швидко схаменувшись напустила на себе ображений вигляд:

- Я знає занадто стара для подібних забав, - проте кавалера було вже не зупинити і шматочок м'яса в білому соусі і помідорному соку вимогливо опинився біля її губ. Довелося обережно розкуштувати.