Розділ 3.5

- Ні, зайчик нехай біжить! Ми вдруге його спіймаємо, а зараз на нас чекає пристойний заклад, де нас столик на двох! Нцмо скоріш! - Камара потягла згорбленого старця обминати крилату тварюку, щоб продовжити прогулянку лісом у напрямку міста.

- Якщо чекає, то давайте дійсно прискоримось! – старий хвацько свиснув, після чого його скрутило і він ухопившись за груди закашлявся.

Дама постукала його рукою по згорбленій спині.

- Як ваша майбутня вдова, прошу трохи потерпіти до вінчання, - несміливо попросила Ільдара, відчуваючи, як з кожним словом її голос втрачає впевненість. Вона не знала, де край тієї зухвалості, що маг вважатиме пробачливою, тож наприкінці тихенько додала: — Будь ласка.

Після її репліки старець зайшовся в новому шаленому кашлі, який трохи нагадував сміх, тільки в деякому степеню передсмертний.

- Не сьогодні дитинко, - просипів маг, коли кашлі-сміх минув. До них якраз під'їхав роздовбаний візок на іржавих кривих колесах, який тягнула за собою зграя напівдохлих собак. Від них смерділо гнилью і кров'ю.

Кавалер відірвав крихкі дверцята і, відкинувши ту вбік, допоміг дамі залізти всередину. Вже ступивши на край напівпрогнилої дерев'яної підлоги, Камара оступилася і впала прямо на старого, що тримав її за руку.

Перед тим, як їхати Ільдара наважилася випити, того зілля, що їй дали. Хотіла бути впевненість, що її маскування не розкриють і сподівалася, що воно приховає пухирі, що воно до речі не зробило. Загалом нова натуральна вага майже натуральної бабусі складала близько ста тридцяти кілограмів і це виявилося чимало навіть для грізного темного мага.

З його горла почувся такий страшний хрип, що дівчина справді злякалася за нього! Їй було б трохи ніяково удави вона старця на першому ж побаченні ...

Але старець виявився живучим.

- А ти казала, що не будеш помягати на моє життя, - виповзаючи з-під Камари кректав маг.

- Це було ненавмисно, - підвівшись на ноги і струшуючи з чужого плаща пил, вибачалася старенька.

- Звичайно, - прохрипів невдоволено кавалер, але частка усмішки в голосі відчувалася. Те, що сталося його дещо потішило. Не кожного дня в житті стаються подібні незручності.

На візок вони піднялися і сидячи на дерев'яній лаві продовжили тяжкий темний шлях під гавкіт собак і завивання всяких милих лісових тварин.

- То, як загинули твої попередні чоловіки? - раптом поцікавився маг, коли між ними повисла тиша.

Ільдара спочатку здригнулася, інстинктивно потиснувшись, а потім, коли зрозуміла, що залякувати її поки що нічим не будуть навіть трохи зраділа. Її тішила думка, що комусь виявилися цікавими її дикі історії про «бурхливу молодість» і вона тепер може розповісти все, що нафантазувала, поки вигадувала образ загадкової та пристрасної Камари Вохтенгаф!

- Мій крайній чоловік був перевертнем! Ми славно жили, поки в запалі погоні за трофейним зайцем він не вибіг на дорогу і не потрапив під віз із зерном, - почала з наростаючим ентузіазмом розповідати Ільдара. – А ось до цього…

Наступні півгодини пройшли у захоплюючих історіях про «колишніх чоловіків», у яких на барвисті подробиці дівчина не поскупилася. Гундар теж не сидів мовчки, постійно задаючи уточнюючі питання та з цікавістю вислуховуючи відповіді. Під кінець бесіди за спиною Камари вже зібрався такий вагомий натовп трупів, що навіть не кожен віддлок стражів зміг би таким похвалитися.

Загалом старий маг виявився неймовірно захоплюючим співрозмовником, з яким псевдостаренька готова була проговорити не одну годину. Однак віз уже зупинився неподалік міста і розмову довелося перервати, щоб зійти на землю. Варто їм було залишити транспортний засіб, як собаки одразу попрямували назад до зловісного лісу.

- І куди поведе нас, моя прекрасна супутниця? – грайливо прохрипів старець і знову закашлявся.

Камара терпляче чекала, коли його попустить, починаючи всерйоз турбується за нього, але потім згадала, що він, мабуть, відбирає молодість інших і подумки від нього відсторонилася. Навіть, якщо він смертельно хворий і вміє вести цікаві розмови – це не привід забирати життя інших!

- Ух, - видав маг, відкашлявшись. – Не будемо більше чекати. Показуйте дорогу міледі! Я готовий вивести свої, як ви нещодавно сказала "старечі мощі" в люди!