Розділ 3.3

***

– Вам щось порадити? – до літньої жінки у страшному рожевому светрі наважився підійти один із консультантів.

- Так, мені треба вразити одного дуже старого і дуже багатого кавалера! Бажано так, щоб цього ж дня він вирушив на той світ! – повідомила доросла спокусниця, оглядаючи наявний товар.

- Навіть і не знаю, що вам порадити, - намагаючись зберегти обличчя, відповів чоловік. На вигляд йому було близько сорока за людськими мірками. Високий, худорлявий, у чистому чорному костюмі. - Може вечірня сукня зацікавить? - наважився він запропонувати. Божевільний погляд жінки дещо збентежив його.

- Так, те, що потрібно! - емоційно погодилась Камара.

– Тоді прошу за мною, – консультант повів покупницю до потрібного приміщення.

Псевдостаренька провела там три години, доки не знайшла саме те, що шукала. Додому вона йшла щаслива, що нарешті може прилаштувати свою неординарність і власе бажання прати чужі особисті кордони. Можливо ніч вона не переживе, але чом би не відірватися наприкінці життя? Однак вона все ж сподівалась, що перша побачення стане вдалим!

***

Забрали одягнену в чорне пальто Камару о сьомій годині вечора. До восьми її мали встигнути доправити до оселі темного мага. Жінка була в повній бойовій готовності і навіть випила зілля перетворення.

Протягом поїздки старенька виглядала у вікна, спостерігаючи як степ змінюється похмурим лісом. У напівтемряві викручені гілки виглядали настільки жахливо, що аж кров у венах стигла. Іноді вдалині миготіли чорні силуети, від чого коліна починали боязко тремтіти.

- Це білочки, - бурмотіла Камара, намагаючись привести себе до тями .- Просто за вікном дуже темно і фантазія розігралась! У моєму поважному віці вже не, - старенька запнулась помітивши, як білочка блиснувши одним червоним оком зіскочила з гілки і полетіла кудись убік. Потім до чуйного слуху Ільдари долинув вереск і передсмертні хрипи. Білочка наздогнала когось у тіні і вп'ялася йому в горло маленькими біличими зубками.

Наступним об'єктом страхів стала округла грудка, що деякий час біг уздовж дороги, поряд із каретою. Щурячись, Камара собі уклала: «Усього лише їжачок!»

«Усього лише їжачок» відкрив свої п'ятнадцять очей і рожевими зіницями, що світяться, дивився на даму, що виглядала у вікно.

- Ні, я не дивитимуся у віконце! - твердо вирішила для себе ця сама дама, засмикуючи штори. Їй ще слід було на багато зважиться! І страшні м'ясоїдні білочки з моторошними їжачками не допомагали набратися для цього сміливості!

Наступні двадцять хвилин Камара переконувала себе в тому, що виття, що хвилює душу, яке долинало з лісу їй просто мерехтить! Як і скрегіт пазурів по дверях карети, як і слизові хлюпаючі звуки, ніби хтось повзе по даху, як і неприємні човгання звідкись з-за спини.

Коли карета встала, Ільдара встигла накрутити себе настільки, що готова була втратити свідомість при найменшому шарудінні.

Стук у дверцятах карети мало не відправив її на той світ, але вчасно приспіли слова кучера, що вони на місці і пора виходити, які чомусь не сильно заспокоїли дівчину, що рознервувалась, але вилізти назовні вона себе таки змусила.

– Прошу. Ось башта мага. Я приїду за Вами опівночі, - чоловік поклонився.

Ільдара встигла окинути його побіжним поглядом і трохи жахнутися помітивши те, чого не кинулося в очі, коли вона тільки сідала до нього в карету. Кучер не мав лівої кисті, і кульгав на одну ногу. Чи не таке з ним після поїздок нічним лісом?!

Карета поїхала, а Камара підійшла до вежі і встала за пару метрів від неї, переводячи подих. Їй треба було заспокоїти серце, що шалено билося, щоб ні в якому разі не показати старцеві в якому жаху вона перебуваючи тут.

Переконавши себе, що нічого страшного з нею не станеться, вона набрала в грудях повітря і що сили закричала:

- ҐУ-УНДА-АР! ВИХОДИ НА ПОБАЧЕННЯ, СТАРИЙ ПЕРДУН! КОХАННЯ ВСЬОГО ТВОГО ЖИТТЯ ПРИЙШЛО! - наступне вона кричати не наважилася, тому прошипотіла, хоча вдома репетировала як належить: - Готуй свій ключик! Моя свердловина б'є і хлюпає…