Розділ 3.1 - Побачення з уособленням темряви

- Однак, незважаючи на це, у нас є підозрюваний. Саме з ним ти і працюватимеш, - заявив Араман, дістаючи з шухляди столу документ про перехід до іншого відділку.

- Тобто? – приголомшено перепитала підлегла. - Мені доведеться спілкуватися зі злочинцем?! І як ви взагалі його вирахували?

- Зачекай. Я все поясню, - охолодив її вдачу демон. – У лісі поряд із столицею мешкає темний маг. Ніхто точно не знає скільки йому століть, але те, що він дуже старий, сумнівів бути не може. Сидячи далеко від цивілізації і займаючись темною магією, Лорд Гундар відверто сумує. Саме за його велінням на цвинтарях ночами встають мерці, заспокоєння яких приносить стражам чимало проблем. За останні п'ять років він воскресав мумію дракона і намагався оживити гідру. На щастя ми вчасно це помітили і встигли її розчленувати. Крім того, він має зви…

- Можете конкретніше сказати, що стосується нашої справи? – не витримала підлегла. Вона усвідомлювала, що коли вислухає всі “подвиги” темного мага - не зважиться на особисту зустріч із ним.

- Добре, - стримано кивнув демон. - Ми підозрюємо, що саме він звертає молодих людей у ​​старих старих забав заради, або для чергових моторошних експериментів. Намагалися про це поговорити, але старий сміється з нас і прямо не зізнається в тому, що це робить. Він водить нас за ніс і дуже цим задоволений, немов перевертень після вдалої случки!

- Давайте без подібного, я все ж таки дама! - нагадала Камара, засуджуапльно хмурячи брови.

- Хто б казав, - хмикнув демонюка.

- Казав - не казав, а мені-то що робити накажете? Виводити його на чисту воду?

- Справа в тому, що старий пообіцяв, що залишить столицю у спокої, якщо в нього налагодиться особисте життя, - Араман замовк, поглядаючи на підлеглу, що запідозрила недобре. – Як ти розумієш, ми не можемо відправити йому молоду та гарну дівчину, побоюючись, що він її… змусить посивіти. Тому раз на пів року надсилаємо одну зі співробітниць Б-98, сподіваючись, що хтось знайде шлях до його серця і вмовить припинити безчинства. Нам важливо робити все ніжно, оскільки на даний момент навіть король не в змозі протистояти забороненій магії. Гундар будь-якої миті може залишити від королівства попіл і тільки.

- Як гадаєте, у мене сивих волосків не побільшало після вашої пропозиції? - запитала Камара, проводячи рукою по сивому перуку. – Як ми взагалі співіснуємо з ним упродовж століть?!

- Є договір, за яким ми не торкаємось його справ, якщо ті не стосуютсья безпеки громадян, а він у разі чого захищає нас від нападених ззовні.

- Саме тому ви вирішили не просто залізти у його справи, а ще своїх працівників із головою в них занурити? З глузду з'їхали?! А якщо, коли ви мене йому відішлете, він захоче, - псевдостаренька прикусила губу, - захоче насолодитися моїми принадами? - Камара демонстративно зважила в долонях накладні груди.

- Не хвилюйся. Спеціально для цього ми зробили партію зіл, які повністю перевтілять тебе в літню жінку! Вони коштували нам ціле становище т.к. виготовлені з надзвичайно рідкісних інгредієнтів! - підлегла слухала демона з непристойно розкритим ротом і витріщеними очима. – …А діє це диво вісім годин.Сподіваюся, вам цього вистачить!

- Зачекайте! - вигукнула Камара. - Тобто ви дійсно припускаєте, що таке може статися і мене... мене, - старенька розгубила всі слова, поки в її голові прокручувалися мерзенні картинки.

– Не варто переживати! Якщо таке і станеться, то через рік ми дозволимо тобі піти на пенсію! Отримуватимеш гроші за те, що послужила королівству! Це буде непогана прибавка до нової роботи. До того ж, - Араман дістав чисту склянку і плюхнув туди коньяку, простягаючи підлеглій. – До того ж, за ті три роки, що ми намагаємося влаштувати його особисте життя, він не переспав ще з жодної з претенденток!

- Дійсно? - полегшено видихнула Камара, простягаючи руку до алкоголю і роблячи боязкий ковток. - Я можу поговорити з тими, хто був до мене, щоби якось підготуватися до зустрічі з Гураном? – нерви поступово приходили до тями.

- Гундаром, - виправив Араман, ховаючи заповітну пляшку під стіл. – І ні, не можеш.

- Чому ж? Я думаю, що це допомогло б розслідуванню!

- Вони звільнені.

- ЩО?! Чому? – склянка голосно стала на стіл. Камара почала підозрювати недобре.

- На цю роботу ми відправляємо співробітників, що провинилися, і у разі провалу звільняємо їх, - так просто прояснив ситуацію чоловік.

- Тобто шансів зберегти роботу я не маю? - запанікувала Ільдара.

Справа в тому, що вона більше не знала місць, де можна було влаштуватися на роботу зі стабільної зарплатою і до того ж у повній секретності!