Розділ 2.4

***

Увечері Камара зайнялася тим, що старанно видраювала господарську ванну. Жулія вдень вирішила поніжитися у пофарбованій водиці. Інші її служниці видавили туди соку ягід і додали ароматних олій. Псевдостарушці дісталася найцікавіша робота – позбавлятися наслідків такого проведення часу. Колись молочно-біле покриття безжально пожовкло.

- Ось ти де! - грубо відчинивши двері, у ванну увірвалася наложниця. - Ти кому підлила проносне?! Чому Філіція спокійно просиділа до кінця трапези, а король постійно відходив від столу?

- Можливо, він пригубив з її келиха? Або в нього були справи, - сказала покоївка.

- Це ти стара, все переплутала! Через тебе мої плани пішли в пастку!

Камарі нема чого відповісти. Її слова могли сприйняти за зухвалість, а за неї без вагань звільнити з палацу. За це на справжній роботі її могли понизити на посаді. Доведеться безвилазно просиджувати штани в офісі, перебираючи папірці. Ільдара була не такою. Їй хотілося волі! Нехай зараз і в дуже дивному її прояві.

- Пані, до вас прийшли! - у спальню, що примикає до ванної, прибігла інша покоївка. - Т-там король, - пошепки сповістила вона і тут же зникла з поля зору.

- Щоб і звуку від тебе не було! Зрозуміла? Розмову закінчимо пізніше!

Жулія поспішила до гостя, а літній жінці довелося повернутись до роботи. Увечері на неї чекав звіт і ймовірно вказівки від керівництва. За кілька днів ті напевно визначилися з цілями її перебування у палаці. Доведеться пхати ніс і підставляти філеї не тільки заради пані, а й неприємного рогатого начальства. Стукнули двері до спальні, а потім пішла любовна музика поцілунків та інших сміливіших діянь.

Змерзла з ганчіркою псевдостаренька від душі засудила молоде розпусне покоління! Якби не було в сусідньому приміщенні короля, вона б обов'язково вийшла з укриття, щоб голосно відчитати гарячі серця. А що їй? Заздрити і мовчати?

Щоб відволіктися від любовних ігор, Камара з новою старанністю взялася за ванну. Сподівалась, що в запалі пристрасті коханці не звернуть уваги на галас.

Через невизначений проміжок часу, коли ванна частково була вибілена, до покоївки дісталася фраза: «Омиємося разом».

Ільдара вирішила, що третьої їй бути не дано та озирнулася на вікна. Мутне скло навіть не мало ручки. Вона вже чула історії про те як монарх звільняв покоївок без особого на то приводу. Просто за те що здалися йому на очі. На його думку прислуга має бути у тіні і милТи очі особам королівської крові.

Знайти укриття Камарі так і не вдалося. Двері відчинилися і перед нею у всій красі з'явилося доглянуте тіло немолодого чоловіка і прекрасна, наче ніжний бутон, юна дівчина.

Коханці порушення ідилії не зраділи. Грізний погляд короля пройшовся по старій, а владний голос промовив коротке: «Звільнена». А чоб ні? Багато хто хоче потрапити до палацу на роботу! Тож чого б і не звільняти всіх поспіль?

Вже за годину засмучена Камара стояла на вулиці зі своїми речами у розтягнутому пуловері замість форменого вбрання. Араман Проміжний її у спокої не дасть. Наставить свої роги демонюка бридка!

Мрія зібрати гроші на переїзд в інше королівство шкода померкла на тлі невдач.

Тяжко зітхнувши, жінка поплелася в бік будинку. Зарплати у палаці їй не видали, на основній роботі теж чортів хвіст покажуть. Знайти підробіток чи що? Камара вже якось пробувала продавати сухофрукти під час спостереження за об'єктом, проте бабка з родзинками та курагою сидяча на лавці неподалік борделю «Виноградинки» ажіотажу у можливих покупців не викликала. Вони, як на зло, обминали її.

- Чули, що нещодавно дочка того пекаря зникла? – дійшов уривок розмови до слуху, що бреде через парк Ільдари.

- А як же! З хлопцем втекла! Кажуть, уже дитя народила і тепер на млині в якомусь селі живе з чоловіком і сином, - авторитетно заявила одна з бабусь, постукуючи по краю лави тростиною.

- Ах, та ти що! - здивувалась її сусідка зліва. - Тільки ж учора зникла, а вже й з дитиною?

- Та ні, дури ви старі! - втрутилася найперша з пліткарок. - Впіймала її смерть проклята і висушила насухо. Старою стала дівка. Заміж їй тепер не вийти і дітей своїх не бачити!

- Ой, горе! Горе яке! – залепетала бабуся з палицею. - А я ж знала, що справа нечиста була. Знала! Навіть до вартових ходила, щоб ті свої худі дупи підняли і на пошуки бідної дівчини вирушили!

Наслухавшись пліток, Камара з ще більш пригніченим настроєм поспішила додому. Були в неї погані підозри, що як покарання Проміжний поставить її в групу до тих, хто розслідує серію подібних подій. Ні свідків, ні доказів. Тільки паперці і майже відсутність зарплатні. Хто ж платить буде, якщо викриваємость нульова?