Розділ 1.6

- Ну, Петрусику, зачекай, - защебетала дівчина. - Я вікошко прикрию і підемо у вітальню!

Ільдару попустило. Це була всього на всього покоївка! А короля звуть Геральд. Тож все не так і погано. Єдина тепер проблема - як вийти з кімнати?

"Хоч би на вікні не було замку," - благала порушниця, закінчуючи розпочате діло.

І шаль дійсно була підмінена.

Ільдара поспішила на вихід. Серце злякано калатало, поки вона виходила з вбиральні і рухалась до вікна доки не розглянула символи запору на рамі. Без ключа вікно не відчинити!

На цьому моменті злочинниця занервувала. У сусідньому приміщенні явно був хтось із прислуги, а отже, просто так вийти вона не зможе. Доведеться щось думати!

Оглянувши чужу спальню Ільдара примітила зачаровану пудреницю. В голову закралася дурна, але все ж таки ідея! Для її виконання потрібно було одягнутись у світлу сукню і по можливості замаскувати себе.

Напівпрозоре розпатлане волосся, вкрите шаром пудри, і біле обличчя робило її дуже схожою на потойбічну сутність. Тут важливо не переграти!

Накинувши на себе маску зреченості та байдужості, Ільдара дрібними кроками підійшла до дверей до іншого приміщення. Поправивши накинуту на плечі шаль, також штучно забілену, дуже повільно відчинила двері і вийшла у вітальню. Покоївка, що сиділа на коленях свого хлопця, обмерла від страху, вчепившись у плечі Петрика , і спостерігала як невідома сутність плавно ступає по ворсистому килиму. Петрик також був у шоці.

Опинившись у коридорі гарему Ільдара, поспішила до Жулії, проте й та не хотіла сидіти на місці. Можливо, у неї дозріли чергові підступні плани, а може дівчина особисто хотіла перевірити як справи у покоїв Цибульскої, але побачивши в ледь освітленому коридорі білястий жіночий образ, наложниця з криками кинулася назад у кімнати, де відразу замкнулася. Крик сполошив мешканців замку і особливо палацову охорону, яка, судячи зі звуків, щодуху мчала в гарем. Злякана напівпрозора діва не розгубилася і на очах у озброєних чоловіків вискочила у відчинене коридорне вікно, розсудивши, що третій поверх не завада, коли на вагах життя!

Впавши на дерево і переламавши собою кілька не дуже великих гілок, Ільдара приземлилася на клумбу. Оклемавшись, побігла до темного палацового саду. У самому його кінці світло ліхтарів освітлювало невеликі ворота, через які садівники якраз вивозили на возі обрізані гілки та листя. Проскочивши повз спантеличених червонооких працівників і виставленої біля виходу охорони, злочинниця зникла серед міських вуличок.

Сил вистачило ще хвилин на п'ять активного ворушіння ногами після завершення яких дівчина впала на першу лавочку, що потрапила в парку. Її навіть не збентежила присутність на ній чоловіка. Настрій був такий, що навіть якби він виявився ґвалтівником - вона віддалася б йому без бою. Наступного дня місцеві газетенки рясніли б заголовками на кшталт: «Злочинниця, що проникла в королівський гарем, була зґвалтована в міськрму парку!».

- Важкий день? – буденним тоном запитав «ґвалтівник», доки Ільдара уявляла криваві сцени за його участю.

- Не те слово, - охриплим голосом відповіла дівчина. Вона провела рукою по сплутаному волоссю і витягла звідти кілька листків.

- Шлюбний процес? - Уточнив незнайомець, розглядаючи колись біле плаття.- Якби, - зітхнула злочинниця і зі значенням додала: - РОБОТА!

– Ким працюєте, якщо не таємниця? - чоловік усміхнувся і витяг з-за коміра дівчини гілку.

Ільдара скривилася. Вона намагалася не думати про те, як моторошно виглядає. Тим більше, що зілля прозорості не остаточно розсмокталося і могло давати побочки.

- Пугалом у полі.

- А якщо серйозно? Дуже цікава у вас професія, коли доводиться вночі в такому вигляді по місту гасає, - зі смішком помітив співрозмовник.

- Я елітна путана! – хмикнула дівчина. – Клієнти дуже оригінальні у своїх бажаннях бувають. Іноді й побігати доводиться!

Чоловік здивовано підняв брови. Йому явно було про що подумати. Наприклад, про нудне особисте життя!

- Що ж, не буду з Вами засиджуватися! - Ільдара квапливо встала і пішла в глиб парку. – Мене повинні спіймати біля церкви. Так що я побіжу!

Залишивши випадкового знайомого на лавці, дівчина помчала геть. Потрібно було позбутися вкрадених речей і якимось чином повернуться до замку. Із цього приводу в неї вже були певні ідеї.

Проблукавши деякий час нічним містом Ільдара викинула сукню з шаллю в одному з провулочків і пішла ночувати у свій будинок. Весь цей час дівчину не залишало відчуття, що її переслідують. Вона нервозно озиралася, схвильовано закушувала нижню губу і загалом поводилася як найпідозріліша особа на районі. Переплюнути її змогла лише згорблена стара баба, що зустрілася їй у парку. Бабуся як ні в чому не бувало гуляла темною алеєю, тримаючи в руках кошик з продуктами.

Але повернемося до юної злочинниці, яка лише діставшись своїх апартаментів змогла відпустити хвилювання, що на неї нахлинуло.

Швидко накидавши звіт начальству, Ільдара відправила той через скриньку екстреного зв'язку. Та підсвітилася блакитним світлом, переправляючи листа. Одна із трьох півсфер на кришці зблідла. Заряду вистачить ще на два повідомлення.

Сходив в душ і змив з тіла пудру, дівчина лягла спати, з головою кутаючись у ковдру.