Розділ 1.5

Камара зрозуміла, що в тому випадку якщо вона дійсно не хоче вилетіти з королівської служби - їй доведеться посивіти. Єдине, що її втішало це мікроскопічний шанс, що її відомство встигне відбити її у королівської охорони в разі чого. Хоча швидше за все її стратять без розгляду.

Ночувати цього дня Ільдара вирішила у палаці. Прислузі виділяли кімнату поруч із покоями господині, проте не заборонялося йти на ніч додому. Головне вчасно прибути на службу.

Як тільки пролунала дванадцята година, Камара в повній бойовій готовності вирушила коридором гарему до покоїв тієї самої Цибулини. За словами Жулії Жуківни, як її прозвала про себе шкідлива псевдостаренька, Цибульська цю ніч проведе з королем, а отже її вона зустріти не повинна.

Простягнувши руку в шкіряній рукавичці до дверної ручки Камара небезпечно потягло її на себе, проте покої виявилися завбачливо замкненими.

- Ні, так ні! - Ільдара відчула вагоме полегшення на рештках совісті і повеселівши повернулась до Жулії.

- Як це “замкнено”? - обурилася та. - Якщо замкнені двері, то давай через вікно!

- Вікно? - ахнула Камара, хапаючись за серце. - Пощадіть мій радикуліт! Третій поверх все ж таки!

- Мені начхати як ти це зробиш, але завтра я повинна або побачити на шиї цієї драної кішки пухирі, або ти звільнена!

- Та хто ж із пухирями на сніданок до його Величності завітає? - задалася цілком логічним питанням псевдостаршука.

- У нас на сніданок і безногі з'являться!

- А такі є? Не думала, що у нашого улюбленого монарха такі незвичайні смаки! - Камара аж баньки витріщила.

- Не придирайся! - психанула Жулія. - Краще іди виконувати вказівку!

- Як накажете! - потрясая накладним та ілюзорним жиром Ільдара вийшла з чужої спальні і попрямувала до своєї. Було вирішено зняти маскубчий одяг, щоб мати більшу маневреність і в разі чого відбілити репутацію товстої та неповороткої старенької. Якщо хтось побачить, як вона краде шаль, скаже, що це була молода струнка дівчина, і Камара не потрапить під підозри. Очевидно, що у такому разі в покоївках вона протримається довше.

Вилазячи з вікна на стіну палацу і приміряючись до майстерно й, безперечно, іскучно зробленого барильєфа, Ільдара прокручувала в голові план дій. Спочатку вона потрапляє в чужу спальню, підміняє шаль на ту, що зараз лежала в перекинутій через плече сумці, вилазить назад, перевдягається в Камару і зовсім не підозріло йде додому, скаржачись на те, що Жулія ганяла її до самої ночі. Дірок у витівці було багато, як, втім, і вікон до омріяних покоїв. Благо її відділок не поскупивися на скляночки з різними зіллями. Одна з них дала цікавий ефект напівпрозорості, який дозволив їй бути майже не помітною на стіні палацу.

Біля потрібного вікна дівчина перевела подих і заразом вивчила обстановку. Ледве помітні мерехтіння на склі свідчили про те, що воно зачароване від спроб злому, проте Ільдара пройшла суворий підготовчий курс! Тож з легкістю просочилася всередину.

Подумки подякувавши тому, хто залишив вікно відкритим, вона дійшла до вбиральні. Шаль була недбало накинута на стілець. Дівчина полізла в сумку, плануя акуратно дістати просочену отрутою підробку і оббризкавши той нейтралізатором поміняти із захищеним магією оригіналом. Зілля трохи полегшить дію отрути і той Цибулині максимум через що доведеться переживати так це через прищі.

Підступний план довелося призупинити через скрип мостин у спальні Цибульскої, який змусив її взятися страхом.

Ільдара напружено дослухалась до того, що коїться у спальній.

Чоловічий сміх і приємний жіночій голосок не на жарт налякали зловмисницю. Невже король вирішив провести цю ніч у покоях наложниці?!

Щось підказувало дівчині, що монарх не зрадіє її присутності у покоях Цибульскої. Тим паче під час їх романтичного вечора…