Розказували, шо ще колись давно жив багатий хлоп. Мав худобу, коні, поле. Був ґазда. Ну тай він собі не раз кликав на поміч тако хлопів з села. Бо то було купа всього тай сам не міг си з тим ради дати. А в селі були бідні люди. Не раз така була біда, шо хліба в хаті не мали. От тако жили. Бідили чорно й темно.
Тай був там один бідний чоловік, шо все там йому помагав. І всьо вже вмів добре робити і помагав багато. Тай той ґазда не раз го брав з собов до міста. Або десь де треба. Бо вже знав його тай довіряв.
Але раз то вони поїхали до міста. Там багато спродали були всього. Тай той мав коло себе багато грошей. Але той ґазда був скупий. Ну та бо то так є. а відки мав. Бо робив сам тєжко. Тай того шкодував. То ж не було ні пенсіїї ніякої допомоги. Тай шо зробив то було йго. Але їдут вони лісом. То дорога була так трошка через А то вже сє добре стемніло. І зійшов місец. Ну тай так собі вони по мало сє рухают. То літо. Ну але той бідний хлоп якось собі помислив, знай шо той мав гроші тай си гадає як би то вкрасти. Ну а як вкраде. Той го потім передаст до суду тай ше засудет. Тай надумав вбити того ґазду. Десь вони там заїхали а той хлоп був моцний, тай звалив йго з воза. Чимось певно приглушив, забрав гроші. А лишити тако го не може бо як викрутиться тай розкаже всім. Шо той го просит аби лиш не вбивав, і обіцеє забути про гроші і ше й каже шо даст му там конє дома. Ніяк. Але над тов. дібровов так зійшов такий ясний повний місяць. І так світит. А той вже поняв шо нічо не вийде, нікого нема ніде, ніхто не вратує тай каже:
Місяцю, місяцю будь ти мені свідком!
Той сє засміяв хлоп тай таке:
Так так потіш себе ще тим!
Ну тай го там вбив. Приїхав додому, сказав шо той десь вмісті сє лишив. Ну одним словом шось набрихав. Тай якось йому то зійшло. Або ніхто не шукав або не могли нічо найти. Але всьо сє влягло а той мало помало начав багатіти. Бо там була файна купа грошей. Тай купив си коні, корову, хату поклав. Має вже всьо. Тай так тривало роками.
Але раз вони лижет з жінков на постели вночі. А ніч така ясна ясна. Місєц такий великий і світит через вікно. Такі так світит. А хлоп дививиться і смієсє. Ну а жіка, така як жіка, випитує чого то він сє сміє. Той шось мовчав мовчав. Але десь потім проговорився. Шо -, каже, - ади м вбив багатого куркулє тай маю його гроші. А в ту ніч такий був місяць і він го просив бути світком тої його смерти». Ну та й жінка ніби то нічо. А потім тихонько за якісь чєс втікла до своїх родичів тай всьо розказала своїй мамі. Каже, що як він вбив чоловіка тоги то шо він мене не вб’є. тай пішли з тим до війта. А той до поліцая. Начели шукати. І дійсно найшли тай вбитого. Ну та шо там сє з нього вже лишило до того часу. І тоди до того хлопа. І так го засудили і стратили за вбивство. От так то був місєц свідком. Ади ніц сє не сховає. Як би не крутив. Через роки але кара наступила. Взєв гріх на душу – мусів сє за нього потім відповісти. Кожде зло буде покаране.
#1865 в Містика/Жахи
#2311 в Детектив/Трилер
#803 в Трилер
помста обман мораль страх привиди, спогади потойбіччя смерть, містика смерть гріхи батьків
Відредаговано: 30.10.2020