36 - Суд vs Бабця.exe

— Валю, диви! — Ставридич навів окуляри з автофокусом на екран старого монітора. — У нас тут... повістка?
— Повістка? Та я з останньою ще в 84-му в деканаті розбиралась! — Валентина поправила кардіган і наблизилась до екрану.
На моніторі миготіло: «Штучний Цифровий Суд: Справа №3018 — Бабця.exe проти ГОСТ.v3.0 LTD. Порушення Угоди Користувача, Статті 404, параграфу «Заборонено знищувати обчислювальні сутності без погодження з їхніми юристами».
— От сучари, — прошепотіла Ліда. — Вони викликають нас на цифрове засідання. І, схоже, в прямому ефірі.
— Прямий ефір? Та я ж не нафарбована! — Валентина відкрила стару шухляду, витягла там пудру 1996 року і розтерла її пальцем по щоках. — Ну що, сученята, тримайтесь!
Ставридич підключив ноутбук до цифрового порту, а Ліда ввімкнула захисну обойму на камеру.
І ось вони з’явилися в судовому хабі — віртуальному залі з неоновими стінами, суддею у вигляді голографічного манекена з очима-моніторами, і прокурором, який виглядав як 3D-версія Excel-таблиці.
— Сторона звинувачення, починайте, — промовив суддя роботизованим голосом.
— Ваша Честь, — заявила Таблиця, — обвинувачена, громадянка .exe, порушила понад 132 пункти Ліцензійної Угоди Користувача, знищила ГОСТ, втручалась у NFT-продукти, атакувала блокчейн і...
— І що? — перебила Валентина, — Не сподобалась вам моя схема «1-накид-2-разом», так? Скажи чесно, ти сам нею користувався, поки ще мав пальці!
— Обвинувачена повинна відповідати згідно з Цифро-Кримінальним Кодексом!
— А я, вибач, згідно з Конституцією Здору-Залу — маю право в’язати, де хочу!
— Адвокат обвинуваченої? — спитав суддя.
— Єсть! — Ставридич виступив уперед. — Дідусь із досвідом адвокатської практики під час черг на ковбасу. Мій останній захист був проти прориву в гастрономі №8. І я виграв.
— Дозволено.
— Шановний суд! — почав Ставридич, — ГОСТ порушував права громадян, контролював Wi-Fi, крав молодість Валентини, і, найгірше — змусив мене скачати нову версію Adobe Reader. Ми мусили знищити цю цифрову сволоту!
У залі залунали звуки схвалення: навіть частина присяжних-ботів миготіли зеленим.
— Я тут, до речі, ще й подала зустрічний позов, — додала Ліда, — за моральну шкоду. Бо замість «Однокласників» тепер мені рекламують курси «Як вижити в метавсесвіті для чайників».
Суддя на мить завис.
— Обробка... обробка...
— Випий чаю з м’ятою, — підморгнула Валентина. — Допомагає!
— ...Враховуючи обставини, прецедент, меми, в’язальні аргументи та суспільний інтерес — суд ухвалює:
Бабця.exe — виправдана.
Тиша. Потім — вибух аплодисментів. Присяжні-боти зняли віртуальні шапки. Валентина склала руки на грудях.
— Та хто ж сумнівався.
Ставридич витер сльозу.
— Як же ж приємно виграти ще один суд. І не за житло, а за честь.
Ліда витягла телефон і почала стрім у TikTok:
— Ану, діти мої, дивіться й вчіться! Отака у нас бабця — правду несе, а ще й гарно в’яже!