Баб

Прощавай

Він стискав її руку, відчуваючи, як життя повільно залишає її тіло. Серце його розривалося від болю, коли він дивився в її затуманені очі. Здавалося, що все навколо завмерло, крім їх двох, з’єднаних у цей останній, прощальний момент.

«Прошу тебе, не йди...», — прошепотів він, але її погляд вже блукав десь далеко, за межею життя і смерті. Вона слабо посміхнулася, і її пальці ледь помітно стиснули його долоню у відповідь. Він знав, що це було прощання, її останній жест любові і вдячності за все, що у них було.

«Я завжди буду з тобою...», — її голос був ледве чутний, але він зрозумів кожне слово. Сльози градом котилися по його щоках, змішуючись з її кров’ю на його руках. Світ, який вони будували разом, руйнувався в цей момент, залишаючи лише порожнечу і нестерпний сум.

Її дихання стало уривчастим, і очі закрилися назавжди. Він притис її до себе, відчуваючи, як вона стає холоднішою. Його душа кричала від болю, але з вуст не вирвався жоден звук. Вона пішла, залишивши його одного в цьому жорстокому світі.

днів.

lampEEk

Подобається

#3908 в Сучасна проза
#6758 в Фентезі
#1699 в Міське фентезі

У тексті є: прага

Відредаговано: 25.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись