Глава 29

СОРАТНИК: Більше місяця, ми, тобто я і мої товариші шукали претендента на роль Барона. Наші пошуки принесли нам результат. Нам довелось говорити з багатьма, брехати, викручуватись, робити все, щоб опитуванні нами люди нічого не запідозрили. Все ж нам вдалось знайти людину, яка ревно дотримується наших традицій, правил, законів. Досі живе по старинці, дітей так виховує, своїх жінок тримає в їжакових рукавицях. А найбільше що нам сподобалось в тій людині, так це те що він не сприймає Азмару як за Барона. Щоправда чоловік виявився не довірливим, з обережністю відповідав на наші запитання. На початку розмови назвав нас шпигунами Азмари

-Що ви пане! Ми ніякі не шпигуни. Ми виконуємо дуже важливу справу для Станки

-Цікаво яку саме? Яка з мене користь в вашій справі? Чого до мене прийшли?

-Не гнівайтесь пане. По секрету можу вам сказати. Ми, нас правда небагато. Але ви напевно знаєте що навіть одна людина може змінити історію. Ми декого шукаємо

-Мені здається, чи ви щось приховуєте? Прийшли в мій дім, задаєте мені дурні запитання, і смієте мені щось не договорювати? В такому вигляді я з вами розмову вести не буду. Або ви розповідаєте мені все, або йдіть собі, поки я ще добрий!

Ми, я був з одним товаришем, зрозуміли що з цією людиною не вийде як з іншими. Якщо вони вірити нашим брехням, то цей чоловік одразу чує де брехня, а де правда. Нам довелось розповісти, не все, лише суть нашого опитування. Після цього він подобрішав

-Он як? Бажаєте знайти Азмарі, цій дівці заміну? Що ж, похвально. Мені це подобається. Якби я міг, то давно би це зробив. Я не раз подавав на неї скаргу Старійшинам, проте вони нічого не діяли. Я чув що люди знову почали подавати на неї скаргу, та суміваюсь що це щось дасть. Ця дівка досить міцно сидить не на своєму місці, тобто в кріслі

-Я зі своїм товаришем вас повністю підтримуємо. Ми також вважаємо Азмару недостойною. Але справа в тому що її так легко не виженеш з титулу. Понад три роки..

-Вона всього лишь баба! -чоловік перервав мені мову -Слабка, дурна, і негідна! Що вона зробить людям які повстануть проти неї? Особливо якщо це будуть повнокровні Бай?

-Ви все вірно кажете пане -чоловік так лютував, що я на мить пошкодував про свій вибір

-Ви хочете назвати мене своїм Бароном? Мені це подобається. Я давно про це мрію, проте я не можу бути Бароном, тому що, я не є сином трьох покійних Баронів!

-Ви про Баронів Мацко, Гунарі, Янко? -чоловік кивнув -Це так, ви праві. Проте хіба не ваш прадід був сином покійного Барона? Того Барона що був до Мацко?

-Ось до чого ви хилите? Справді, мій пра-прадід був Бароном. Як я міг про це забути. Я бачу ви досить добре підготувались. Невже ви кожного претендента так вивчали?

-Звісно. Адже нам потрібно знати ваші корні. Звісно кожний член, чоловік Династії Бай має право стати Бароном, та все ж ми вирішили застрахуватись. Якщо виявиться що в роду у цього претендента предок був Бароном, то це збільшує його шанси на титул!

Чоловік хитро посміхнувся -Чому я раніше про це не подумав? Я згідний бути вашим Бароном. Зробіть свою справу, позбавте мене цієї дівки, і я не забуду про вас! Ледь не забув вам сказати. Надіюсь після розмови, ви перестанете шукати претендента. Вас напевно обурює, те що я всю справу переклав на ваші плечі? Але ж, ви самі все почали. Я вас не змушував підшуковувати Нового Барона. Тож не робіть такі вирази обличчя. Пам'ятайте що я знаю ваші секрети. Якщо надумаєте піти проти мене, то про все дізнається Азмара. А я все одно стану Бароном, з вашою допомогою, чи без неї

Вибору у нас не залишилось. Дарма ми розповіли йому про це. Тепер дороги назад немає, нам доведеться йому підкорятись. Про нашу розмову з цих чоловіком, ми розповіли іншим. Хто обурювався, що ми так легко про все розповіли, а хто радів

-А мені здається, що з таким Бароном ми не пропадемо. Нехай він жорстокий, хитрий. Проте він чоловік, з ним завжди можна договоритись, не те що з жінкою. Від них можна очікувати що завгодно. Я думаю що ми правильно зробили, зупинивши на ньому вибір

Отже, Нового Барона, претендента ви знайшли. Залишилось усунути Азмару, але як?

-Давайте вб'ємо її! -хтось запропонував -Вона лише проста баба, її не шкода

-Баба тоже людина, якщо ти не знав -гримнув я -Нікого вбивати ми не будемо! Ми підставимо нашого претендента! Тим паче після її похорону, можуть зачитати заповіт!

-Якщо він є! А що якщо його немає? Я все ж пропоную її вбити. Наймемо когось

-Я тобі найму! Тільки спробуй її торкнутись! Ніхто з нас не буде пачкати руки в її кров! А щодо заповіту, то він скоро буде. Один з робітників в будинку Старійшин, розповів мені, про те що Азмара як і ми почала підшуковувати майбутнього Спадкоємця! А коли вона його знайде, то й заповіт напише! Ні, Новий Барон має зайти на трон без крові!

-Тоді я не знаю що запропонувати. Ми вже і нападали, і залякували її, нічого не допомогало. Що нам робити? Що ти пропонуєш? Хто вас щось запропонує?

Над нами запанувала тишина, кожний про щось задумався, ніяких свіжих ідей..

-У мене є ідея. Тільки не знаю чи її сприйме наш претендент -один з нас подав голос -Що якщо наш претендент сам заявить про свої права на трон? Наскільки ми знаємо, деякі з жителів його поважають. Можливо жителі самі захочуть його обрати?

Пропозиція досить дивна, та варто нею скористатись -Про це потрібно з ним говорити

Вже на другий день, я особисто розповів чоловікові про наш задум

-Хм. Я гадав від вас більше користі. Схоже на вас немає ніякої надії. Все доведеться робити самому. Шкода, але нагороди вам не бачити -ідея чоловікові не сподобалась -Гаразд. Я сам буду виборювати своє заслужене місце. Ви праві, я хоч не дуже популярна людина, проте про мене багато хто знає. Можливо ви маєте рацію, хтось, да назве мене своїм Бароном. Особливо після того як взнають що я належу до сім'ї Барона

Я неабияк зрадів, проте й засмутився. Ось так ми втратили нагороду, навіть не отримавши її. Чоловік вирішив розпочати через пару днів. Йому потрібно підготуватися