Глава 20

АЗМАРА: Про мій маленький гріх, про мою маленьку зраду ніхто не дізнався. Я намагалась про це забути, проте нічого не виходило. В перші ночі після нашої останньої зустрічі, мені снились сни, я згадувала як мені було приємно в ті моменти. Як моє тіло реагувало на його дотики, як я від неземного блаженства втрачала розум. Через що я серед ночі прокидалася в холодному поті. Після кожного сна внизу живота в мене все нило. Розумом я розуміла що не смію про таке згадувати. Проте моє тіло вимагало продовження пестощів. У мене навіть були думки звернутись з подібним проханням до Армая, проте дуже боюсь що він може не правильно мене зрозуміти. Під час інтимності ми не дозволяємо собі нічого пошлого. Нехай у нас час від часу буває шалене кохання, після якого ми ще довго відходимо. Можливо він собі такого не дозволяє через свій вік. Марек також нічим мені не допоможе. Ні, я не повинна навіть про таке думати, він же мій пасинок! Небеса, про що я думаю? Мені справді потрібно народити дитину, аби мій мозок думав лише про виховання дітей. Можливо мені здається, але Армай не хоче другої дитини. Він уникає цю тему. Віджартовується що у нас і так як в дитячому садочку. Але хіба діти бувають зайвими? Я ще помітила що мій чоловік боїться раптово померти, залишити Марека одного з стількома жінками і дітьми. Чи зможе Марек на собі потягнути пять жінок і шість дітей? Можливо мій чоловік має рацію, для початку потрібно підняти дітей на ноги, хоча би трьох старших дітей, а вже потім думати про нових. Але час йде, ми поволі старіємо. Нехай я до сорока ще зможу народити, а Армай, чи зможе він після 50-60 років зачати дитину? Звісно що я засмучена відсутністю дітей, здається лише зараз я почала розуміти, яке це щастя мати дитину. Не важливо коли ти її народиш, навіть якщо тобі буде лише 16 років, все одно народження дитини для будь якої дівчини, чи жінки це велике щастя. Тепер я розумію чому моя мати так за мене хвилюється, її лякає той факт що я ще ні разу не завагітніла. Адже сама матуся завагітніла дуже швидко після весілля. Шкода що батьки не подумали про другу дитину. Іноді мені здається що батьки народжують дітей не лише тому що дуже цього хочуть, але і для того аби син чи донька продовжив їх рід. На жаль у моїх батьків немає інших родичів окрім мене, тож вони вимушені надіятись лише на мене. Може мені й справді не слухати чоловіка, а народити дитину? Що якщо Янко реалізує свою обіцянку? Моя дитина може стати сиротою, а я стану молодою вдовою. Що зі мною буде потім? Що буде з моєю дитиною? Якщо в мене народиться син, то йому буде дуже важко, адже в Станці вважають що жінка не здатна гідно вирости сина. Її обов'язок правильно виростити доньку, підготувати її до майбутнього. Розповісти про те, про що зазвичай розповідає мати перед весіллям. Про першу шлюбну ніч, дати правильні поради. З горем пополам я змогла заснути, проспала аж до третіх півнів. Насилу піднявшись з ліжка, я була недоспаною. Це відразу помітили домашні, як тільки побачили мене. На всі їх запитання я відповідала "поганий сон приснився, не могла довго заснути". Ох, якби ж вони знали які сни мені сняться. Якби батьки про це довідались, то не лише б висварили, але й дому вигнати могли б. Я все розумію, я не маю права допускати собі ні думок ні снів про зраду своєму чоловікові. Розумію що це гріх. Але хіба я єдина в Станці хто потерпає від заборонених снів? Готова посперечатись що інші жителі містечка також від цього потерпає, і нічого, живуть якось з цим. Можливо їм навіть це приносить велике задоволення, особливо чоловікам. Адже вони слабкі до жіночої статі. Можливо не в кожного жінка наважується щось непристойне, а чоловікові цього дуже хочеться, ось і вимушені насолоджуватись, задовольняти себе уві сні. А що робити коли бажання, сни сильніші за твоє виховання? За твоє розуміння "цього не можна робити, це великий гріх", але хіба наше тіло в такі моменти дослухається до порад розуму? Звісно що ні. Якщо мій розум відключився під час маніпуляцій Коханця, то боюсь уявити які ще маніпуляції уявляють інші люди, особливо чоловіки. Я впевнена що це з часом минеться, спогади потроху забудуться, тяга до нової порції насолоди притупиться, тоді я можу жити і спати спокійно. Але як мені завагітніти якщо чоловік навмисно нічого не робить, аби зачати в мені дитя? На початку наших інтимних стосунків він дуже старанно виконував свій обов'язок, по повному, то тепер ми кохаємося лише наполовину

АРМАЙ: Мені здається, але Азмара якийсь час дивно себе вела, вона невиспана, казала що їй постійно сняться жахливі сни. Я не можу їй не вірити. Так, Азмара багато чого не договорює, не розповідає. Можливо боїться, соромиться? Я не допитуюсь, не вимагаю від Азмари, аби вона про все мені розповіла, розумію що в кожної людини є свої секрети. У мене також є свої секрети від сім'ї, це не означає що я не довіряю їм, чи не хочу з ними чимось ділитись, я просто не хочу зайвий раз їх лякати, змушувати хвилюватись лишній раз. Краще щоб вони ні про що не здогадувались. Я бачу що Азмара дуже переймається відсутністю дітей, я її добре розумію. Кожна жінка мріє про дітей. Але розумом я розумію що Марек не потягне на собі стільки людей. Він у мене ще такий юний, нерозумний, необережний, гострий на язик, з бурхливим характером. Боюсь що він своїми необережними діями накличе біду на всю сім'ю. Ні, не подумайте, я не сумніваюсь в своєму синові, я впевнений в тому що йому вдашся міцно стояти на ногах, в будь яку ситуацію. Та все ж Марек іще зовсім дитя. Нехай в його віці я вже був одружений на Розі, ростив маленького сина, та мені також було не легко долати труднощі, особливо доводити своєму батькові що я гідний син свого батька. Мій батько, старший син Барона Мацко, за характером був складною людиною. Він довгий час не міг змиритись з моїм вибором щодо Рози. Моя кохана, з перших хвилин чомусь не сподобалась батькові, він настояв аби я порвав з нею стосунки, знайшов собі більш кращу дівчину. Та я будучи єдиним сином свого батька, єдиною дитиною в сім'ї, поставив батькові ультиматум, або він приймає мою Розу в нашу сім'ю, або може попрощатись зі мною назавжди. Батько так і не пояснив чому Роза йому не сподобалась, можливо тому що вони була нижчою за статусом, хоча мій та її статус був рівний. Так, її сім'я, не була такою знаменитою як моя, її предок не був Перший Бароном Станки, та все ж її сім'я, не менше за мою була відомою. Можливо Роза не була першою красунею, хоча для мене Роза була найкрасивішою дівчиною зі всіх дівчат. А я тоді був ще той красуньчик, скільки дівчат ладні були впасти до моїх ніг, кожна мріяла про шлюб зі мною. Та я обрав Розу, тиха, скромна дівчина. Ніколи не йшла наперекір своїм батькам. Її батько як і мій на початку наших відносин був проти мене, згодом він пояснив причину, сказав що вважав його сім'я не достойна аби поріднитись з Бай. Батько Рози, один з перших хто благословив нас на шлюб, він не побоявся відкрито розмовляти з моїм батьком. Нашу суперечку зупинив пан Мацко, він як найстарший член сім'ї змусив наших батьків помиритись. Моєму батькові довелось змиритись. Ще довго після одруження і навіть після народження Марека, мій батько ставився ворожо до Рози, та коли він зліг від хвороби, а моя дружина майже не відходила від нього, тому що моя матуся вже була покійницею. Лише перед смертю батько попросив пробачення у Рози, і попросив її всьому підтримувати його сина, бути вірним другом. Роза і так була моєю підтримкою, моїм вірним другом. Можливо їй щось не подобалось, та вона завжди до всього ставилась спокійно. Деякі мої приятелі дивувались з моєї дружини, казали "Чому моя жінка як кобра кидається на мене? А твоя така спокійна як удав?". Я і сам не можу зрозуміти, чому Роза стільки терпить? Я бачу що їй не приємно ділити мене з іншими жінками, але вона ніколи не поскаржилась на це, вона ні разу не зчинила скандал з ревнощів, завжди тепло відносилась до Алії, а тепер спокійно, мов до доньки відноситься до Азмари. У мене дивовижна жінка, я за це її дуже люблю. Мені важко уявити що буде з моєю сім'єю, якщо мене не стане? Ні, не хочу про це навіть думати! Я хочу бачити як мої онуки закінчують школу, хочу встигнути побавити правнуків. У мене ще стільки планів на майбутнє