Глава 15

POV АЗМАРА: Минуло два роки. Для когось це малий термін, для когось це дуже довго. Я не можу сказати чи швидко чи довго минали ці роки. Можу лише сказати багато що змінилось за цей час. Акіра, Акіша, Петша за цей час навчились говорити, ходити. Стосунки між Джезуїною і Ануш потеплішали, вони перестали ділити Марека між собою. Марек аби не ображати кожну з дружин, почав приділяти їм уваги. Іноді з ними по парку, по базарі, іноді гуляв з одною по черзі. Спочатку Джезуїна боялась виходити на вулицю, але згодом поборола свій страх. Пані Розі стало краще, відпала необхідність постійно лежати в лікарні, але це не означало що відпала необхідність бути під наглядом лікаря, раз в місяць до неї приходить лікар, перевіряє стан здоров*я. Мій батько кинув пити, хоч це було нелегко. Батьки помирились. Батько нарешті змирився з тим що в його будинку живе сім*я Шандора. Татусь знову почав приділяти більше уваги Габріелі, саме вона допомогла йому побороти алкогольну залежність. Щодо інших новин, є добрі, є погані. З доброї категорії: за два роки відбулося декілька одружень членів членів Династії Бай, не знаю чи по добрій волі, чи по велінню батьків вони одружились, але новоспеченні сім*ї здається живуть не погано, дехто вже навіть встиг народити дітей, нове покоління Династії Бай. З подорожей вернулось декілька наших колишніх жителів, які під час жорстокого правління Янко втекли. Повернулись вони не лише тому що засумували за домівкою, а тому що в деяких місцях циганів недолюблюють. Що поробиш, коли на тобі ще з давніх часів лежить клеймо “злодія, брехуна”. Так, я не стану сперечатись, серед циганів є такі які заради легкої наживи ладні брехати, грабувати. Але не всі цигани такі, серед них є добрі, є такі які чужої копійки ніколи не візьмуть. На диво Янко не заборонив новоповерненним жителям повернутись в їх домівки, Барон лише попередив аби вони вдруге не втікали, бо вдруге їх назад не приймуть. З поганої категорії: є дві дуже сумні новини. Обидві вони стосуються смерті і похорон. За два роки померли два дуже знайомі мені людини, дві добрі, немало відоміші Станці. Першим цей світ покинув пан Нілаші. Всі відомо що після того як його змістили з Голови, у чоловіка погіршилось здоров'я яке до того було погане, але тоді Нілаші старався тримати все в таємниці, боявся що здоров*я буде йому заважати керувати Старійшинами. Пан Нілаші помер тихо, уві сні, у нього зупинилось серце яке вже давно про себе нагадувало. Поховали його з великими почестями, вся Станка плакала за цією доброю людиною. Плакав навіть Кашіл, колись зрадив свого друга, а от Янко стійко переніс похорони, не зронив ні однієї сльозинки, дехто казав “Яка сильна людина, помер його друг, а він тримається”, дехто казав “Як він може так спокійно стояти? Через нього пана Нілаші змістили з Голови, а він стоїть як ні в чому не бувало”. Але ніхто не осмілився виказати свої претензії в обличчя Барона. Рівно через півроку слідом за Нілаші пішов Нодар. Молодший брат покійного Барона Мацко. Як потім виявилося, Нодар був єдиним живим братом покійного Барона, звісно окрім Нодара жили ще сестри, молодші, хоча й вони вже давно не молоді. Нодар хоч і був трішки молодшим за Нілаші, але також був в віці. Кажуть що чим старша людина, тим більше дурниць вона може накоїти. Напевно це про Нодара. Ні, він з віком не ставав дурнішим, просто він інколи забував про свій вік. Одного дня вирішив Нодар згадати молодість, сісти верхом на коня, проте забув що вже роками не сідав в сідло. Кінь був спокійним, але під час галопа чогось злякався, через це Нодар впав з сідла і невдало приземлився на спину. Результатом такого падіння був перелом хребта, як тільки лікарі намагались вправити, допомогти. Та нічого не вийшло, як не як вік вже був не той. Інколи буває так що хребет ламає молодий хлопець, і лікарі дають йому вирок “навіки прикутий до ліжка”, що казати про стару людину, у якої весь скелет крихкий, навіть незначний перелом може призвести до великих проблем зі здоров*ям. Через тиждень після падіння, Нодар в муках відійшов в той світ. Його похорон був не менш болісним за похорон Нілаші. Здається я все розповіла, звісно це не єдині новини, не єдині події які відбулись в Станці за два роки, але вони менш важливіші ніж ці. Ах да, я геть забула розповісти про ще одну важливу новину. Ви напевно здивуєтесь, але за ці два роки Янко ні разу не спробував напакостити нам. Він навіть в гості до нас не завітав, звісно це дивує нас всіх, адже Янко ніколи не втрачав можливість спаскудити наше життя. Напевно ви запитаєте “Можливо він справився? Перемінився?”. Якщо в вашій голові саме це питання, отже ви погано знаєте Янко. Я, та вся наша сім*я не вірить в те що Янко може перемінитись, стати кращим. Ми звісно раді що наш родич нас не чіпає, але ви самі знаєте що каже відоме прислів'я*я “Затишшя перед бурею”, можливо він щось готує, очікує підходящий момент аби зненацька напасти на нас. Можна сказати що ми всі сидимо на пороховій бочці, яка в любий момент може вибухнути. Напевно я перебільшила? Нас це анітрохи не лякає, ми звикли до довгих мовчанок від Янко, адже це не вперше. Щодо інших новин про Янко, він нарешті перестав брати собі в дружини молодих дівчат, чи то може йому вони вже набридли, чи зрозумів що від них нових дітей він не отримає. Отож Барон вирішив жити з тими дружинами, яких ще не вигнав зі свого будинку. А їх в будинку залишилось не так вже й багато. Лише ті в кого були неповнолітні діти, серед них була Ніно. Деякі наші родичі, які інколи ходять в гості до Янко, казали що він хотів вигнати з будинку Ермелінду, так як вона за всі роки що живе з ним ні разу не народила дітей, проте на її захист стали всі жінки будинку. Адже Ермелінді нікуди йти, батьки давно померли, а інших родичів в неї немає, отже виходить що Ермелінді прийшлось би жити на вулиці, якби не захист від інших жінок. Янко хоч і противився, та все ж дозволив Ермелінді жити в його будинку, допомагати іншим жінкам по господарці. Щодо його іншої дружини Ніно, стосунки у них не кращі, не такі які хотілось жінці. Хоч Ніно продовжує кохати чоловіка, та від нього вона отримує один холод і виконання подружніх обов'язків час від часу. Янко все ж глибоко в душі надіється на нову дитину, тому продовжує проводити ніч з тими хто на його думку може народити. Та лікарі, давно в один голос сказали “У вас в майбутньому навряд чи будуть діти, змиріться з цим”. Янко не сильно переживає через це, адже в молодості, в середні літа він вдосталь наробив дітей, отже є кому продовжити рід. Та навіть якби у Янко не було дітей, рід продовжували інші члени Династії. А їх в Станці чимало. Щодо інших людей, Юрко продовжує служити Кашілу, він сильно подружився з Чуйвеком, хлопчик тепер не остерігається колишнього слугу Барона. Також Чуйвек відновив дружні стосунки з Габріелою, їм тепер ніхто не заважає дружити, гуляти. Потайки Шандор і Олівера засватали Чуйвека з Габріелою, можливо в майбутньому їм судилось йти по житті руку об руку. Кашіл також не перешкоджає пасинку дружити з донькою прислуги, та і з пасинком він тепер має більш тепліші стосунки аніж на початку. Хоч Чуйвек інколи завдає клопоту Голові, та ремня він тепер не отримує, замість ремня отримує більш мягкіші покарання, домашній арешт, робота по господарці. Щодо мене, у мене все по старому. Я досі не розділила ліжко зі своїм чоловіком, та він не нагадує про це, напевно змирився з тим що я не зможу прийняти його як свого чоловіка, Армай став для мене як старший брат. Щодо Армідо, він досі живе у Пірет, зовсім не тому що боїться повертатись додому, а просто йому там добре. Здається у нього прокинулись почуття до цілительки, так каже Чуйвек, який інколи провідує Пірет. Джезуїна перестала чекати і надіятись на повернення Армідо, дівчина зрозуміла що їм більше не бути разом. Тому всеціло віддала свою любовь і турботу своїм дітям і нашій сім*ї. Благодійний Фонд Армая процвітає, хоч до нього перестали ходити жінки, які постраждали від жорстокого відношення Янко, та все ж відвідувачів вистачає. Ануш останнім часом дуже переймається через відсутність дітей з Мареком, хоч вона ще досі юна, та все ж їй дуже хочеться потримати на руках свого первістка. Заради цього, Марек погодився проводити з нею більше ночей, при тому обділяючи Джезуїну, але друга дружина молодого господаря цим не переймається, інколи дівчина засинає в одязі, після домашньої роботи, адже окрім того що вона доглядає свою трійку розбишак, вона допомагає дружинам старшого господаря по господарці, звісно що після такого насиченого дня, в голові лише одна думка “Якомога швидше дійти до ліжка”. Тому Марек частіше вранці виходить з спальні Ануш. Роза та Алія заспокоювали дівчину, мовляв “Не у всіх відразу народжуються діти”, проте жінки також починати панікувати, адже Ануш вже понад два роки як стала повноправною дружиною Марека, а дітей досі немає. Як це буває в сім*ях, жінка винуватить себе в тому що не може народити чоловіку наслідника, продовжувача роду. Марек по вигляду не сильно хвилювався відсутністю дітей, як він любив казати “У мене вже є діти, Акіра, Акіша, Петша, мені їх вистачає”. Але згодом Марек по секрету признався мені що дуже хоче побачити свого первістка, а не впадає в паніку, аби ще більше не хвилювати Ануш. Молоді не раз бували у лікарів, ті лише розводили руками, казали “Ви повністю здорові, ми не бачимо ніяких проблем. Вам залишається лише надіятись”. Одного разу під час нового розпачу Ануш, пані Роза сказала “Ти не плач, не переймайся так сильно. Знаєш, якщо забути про це, не згадувати, то те що ти дуже хочеш в скорому часі відбудеться”. Не легко Ануш було змиритись з думкою “У мене не буде дітей”, та все ж їй прийшлось з цим змиритись, Марек пішов по прикладу Ануш, також змирився. Можливо пані Роза права? Якщо ти перестанеш битися у всі можливі двері, силою народити дитину, то згодом у тебе все ж народиться дитятко. Я в все вірю. Скажу по секрету, мені самій хочеться народити дитину. Може плюнути на свій страх і стати повноправною дружиною свого чоловіка? Перестати його мучити? Дозволити йому торкнутись мого тіла, цілувати мене, казати слова кохання, дати йому можливість зачати в мені нове життя? Боюсь я цих думок, як вогню боюсь. Хоч і розумію що погано чиню відношенню до Армая. Скільки разів я обіцяла йому що коли позбавлюсь свого страху увійду в його спальню, та це були лише порожні обіцянки