Глава 14

POV АЗМАРА: Після цих подій минуло більше місяца. З тих пір пан Кашіл почав сильно контролювати свого пасинка. Хлопец продовжував ходити в школу під наглядом слуги. Окрім цього Чуйвеку дозволялось заходити до нас чи до сім*ї Шандора в гості. Частіше всього хлопець бігав в гості до Габріели, проте дівчинка відмовлялась з ним бачитись. Надто сильно ображалась за його вчинок. Чуйвек як тільки не намагався вимовити в неї пробачення. Шандор інколи жартував що коли діти підростуть, то сім*я прислуги поріднеться з сім*єю Голови Старійшин. Звісно це були жарти, але можливо в майбутньому це буде правдою. От тільки не знаю чи захоче Кашіл в ролі невістки бачити нашу Габріелу. Вона дівчинка не дурна, розумниця, та і природа наділила її гарною вродою. Але всі ми добре знаємо що батьки, навіть якщо вони не рідні по крові, хочуть аби майбутній чоловік чи жінка походили з того же статуса що і вони самі. Тобто, пан Кашіл може відмовитись сватати Чуйвека за доньку слуг. Не дивлячись що Шандор і його сім*я приєднана до мого герба, завдяки нашому вселюбимому Барону ця сім*я назавжди залишиться простими слугами. Так, мій герб захищає тих хто знаходиться під ним, але він не захищає від людей вищого рангу. Янко в будь який момент може перетворити життя цієї невинної сім*ї в справжнє пекло. Через те що Чуйвек тепер не має змоги бігати до своєї улюбленої пани, ми нічого не знаємо про Армідо і Джезуїну. Не лише це непокоїть мою душу, вірний баронский пес, так прозвав Юрка мій батько, давно не зустрічався з Шандором. Батько запевняє нас в тому що Юрку просто набридло служити двом господарям, тому він обрав свого любимого пана. Та мені не хотілось вірити в це, мені чомусь здавалось що Юрко справді хоче покінчити зі службою у Барона, тому він почав нам, сім*ї Бай допомагати, але чому Юрко так раптово зник? Ніхто не розумів, а я жаліла що Чуйвек не може збігати до своєї загадкової пани. Не знаю чому, але я почала дуже хвилюватись за батька нашого Акіру. Все ж виявляється Юрко не такий вже й поганий, як здавався на перший погляд. Можливо під маскою жорстокого хлопця, ховається добра людина? Та як йому бути добрим, коли він змушений служити такій людині як Янко, людині для якої немає нічого святого! Щодо нашої сім*ї, здається все гаразд, але ми всі добре знаємо що цей спокій триватиме не довго. Просто наш любий Барон вичікує момент аби напасти на нас. Пані Роза ще довго не могла повірити в те що Армідо живий, та і сам Шандор, також тішився цією новиною. Його підвищений настрій не міг зіпсувати навіть колючі слова мого батька, котрий ніколи недолюблював Армідо, а тепер злиться що негідник виявився живим. Шандор не зважав на слова свого господаря, адже вони були сказані під дією алкоголю, який батьки зловживав ледь не кожен день. По милості пана Янко, батькові всюди відмовляли, ніхто з роботодавців не наважувався брата батька до себе. Через це батько часто випивав, звісно що винив у своїх бідах мене, чи когось іншого. Мати грозилась що покине батька якщо він не перестане випивати, її погрози давали результат лише на тиждень. Мати дуже любила тата і надіялась що він зміниться, зрозуміє що своїм ставленням руйнує не лише свою сім*ю але і Шандорову. Через те що господар будинку вічно пяний, Олівера благає чоловіка покинути службу у Варсів і переселитись в інший будинок. Шандор відмовляється, але не перший рік служить у нас, він прийшов на службу ще до мого народження. Як ви думаєте, легко буде людині яка прослужила більше 20 років одній сім*ї, полишити свою службу? Навряд що легко, тим більше Шандор боїться аби з матусею нічого не сталось. Звісно батько випиває, але не так щоб доходило до бійок, проте всі ми прекрасно знаємо що буває з людьми які без зупинки п*ють. В Станці не раз щось відбувалось через алкоголь. З акоголів тут лише коняк і вино. Вино кожен може зробити власники руками, головне аби був виноградник, а от коняк це напиток людей з вищого рангу, тому що коштує він тут не дешево. Тому бідні сім*ї на різних святах обмежуються лише вином, його не продають і не купляють, його виготовляють самі люди. Вино це гордість нашої Станки, воно дуже смачне і різноманітне. Я звісно п*ю вино лише на важливі свята, а так алкоголь в будинку Армая під великою забороною. Звісно що в підвалі є декілька бутилок вина, але до цих бутилок торкатися може лише наш господар. Що мені ще сказати? Переживаю я за Шандора, через його небажання полишати будинок моїх батьків, може стати причиною розлучення з Оліверою. Розлучення в Станці вважається великим гріхом, і великим приниженням для кожної людини, тим більше що до розлученої жінки будуть відноситись як до великої грішниці. Чомусь більшість чоловіків, та і не лише чоловіки, навіть жінки, вважають що саме жінка є причиною будь яких розлучень. Навіть якщо жінку зрадив чоловік, чи покинув її в скрутну годину, жінка все одно буде вважатись винною. Ось таке жорстоке у нас в жінок життя. Я боюсь уявити своє життя, якщо пан Армай надумає зі мною розлучитися, і у нього є на це повне право. Ви самі про це добре знаєте, вже який час, навіть ні, вже який рік я не торкаюсь ліжка пана Армая. Ви самі прекрасно памятаєте чим закінчувались наші спроби стати жінкою і чоловіком в діях, або він, або я відмовлялась. Після останньої спроби ми більше не повертатись до цієї теми. Проте я бачу як сильно Армай хоче приголубити мене як жінку. Хочете відкрию вам свій секрет? Я також цього хочу, мені іноді так сильно хочеться чоловічої ласки, що я мало не втрачаю свій контроль. Невже я дійшла до віку коли моє тіло само проситься до чоловічого тіла? Серце завмирає коли я про це думаю, і соромно і образливо. я ж сама всьому винна, сама ж відштовхную пана Армая. Але, я ніяк не можу змусити себе стати жінкою цієї немолодої людини. Нехай він чоловік, проте він старший за мене більше ніж на 20 років. Іноді я дивуюсь як молоді дівчата виходять заміж за немолодих, за тих хто годиться їм в батька, чи навіть в дідуся? На днях сталась пригода, одна з жителів, точніше жителька, молода дівчина, майже моя ровесниця, вийшла заміж, не повірите на скільки років старший її чоловік. Йому майже 60 років, і вона далеко не його перша жінка. Ви напевно подумали що це Янко, Кашіл чи хтось інший? Та ні, цю людину ви не знаєте, проте вона є членом Старійшин. Просто цьому немолодому чоловікові захотілось відчути себе молодим, він обіцяв заплатити чималий калим батькам тій дівчині котра погодиться стати його дружиною, не лише на документах, але і насправді, мало того, в обовязку молодої жінки було те щоб вона виконувала будь які огидні прохання свого підстаркуватого чоловіка. Ви напевно скажете що ніхто на це не погодився? Помиляєтесь, до будинку цієї людини на другий день зібралась чимала черга. В результаті 60-річний не на одній дівчині одружився, а відразу на шістьох. Одна з цих дівчат моя колишня однокласниця, здавалося добра, мила дівчина, ні за що би не погодилась вийти за нього заміж. Я помилялась, вона була ледь не першою дівкою, бо інакше я її назвати не можу, котра погодилась заміж за дідуся. І це заради калиму, а розмір калиму дійсно був завишений, навіть пан Армай такої суми ні за щоб не виплатив, навіть якби перед ним стояла дівчина неземної краси. Звісно статки у Армая не змушують нас думати про бідність, проте мій чоловік не звик платити завишену ціну. Він міг заплатити лише тоді коли всьому є потреба, наприклад на лікування своєї коханої Рози. Адже на здоров*я і життя коханої людини готовий витратити безліч грошей, не важно скільки, не важно що у тебе в кишені лише пару монет, важно що для цієї людини ти готовий витратити стільки, скільки зможеш зібрати у небайдужих людей. Не важно що я ображаюсь на батька, за те що він мене винить у всіх смертних гріхах, я його люблю таким який він є, і якби прийшлось раді нього жертвувати своїм життям, не роздумуючи це зробила. Насправді я вже давно пробачила батькам, проте все ж ображає те що він мене всьому звинувачує. Можливо я справді частично винна, бо не раз огризалась Янку. Але ви добре знаєте що огризалась я лише тоді коли іншого виходу не було. Матуся також не могла влаштуватись праюцвати, проте вона не опускала руки як це робив тато. Моя люба матуся ходила до тих людей які не могли нічого собі купити, звісно матуся допомагала їм, носила продукти, підкидала пару монет, все це вона робила таємно від батька, адже знала що це його розізлить. Моя матуся справжній ангел, лише без крил і німба. От на таких людей як вона потрібно рівнятись, шкода що не всі цього розуміють. Деякі її подруги, які знають її таємницю, дивуються “Навіщо ти їм допомагаєш? У тебе в самої нема чим проголодувати свою сім*ю, а ти чужих годуєш, мало того у тебе на шиї висить сім*я прислуги”. Люди завжди думають лише про себе, їм наплювати на те що їхній сусід просить милостиню аби за щось купити їжу. Так у багатьох є город, скот, якась живність, але не забувайте що город потрібно пильнувати, потрібно мати чим засадити, живність також потребує догляду, їжи. А якщо людина сама немає що їсти, то як вона прогодує свою живність? Та навіть один кінь потребує багато корму. Гаразд літом, весною, осінню є чим його годувати, а зимою як бути? Ті хто живе в селі добре зрозуміє про що я кажу. Нам самим іноді приходиться економити. Я здається забула сказати, але наш любий пан Барон надумав ввести податки в Станці. Тепер кожна сім*я яка проживала в Станці кожен місяць змушена була платити гроші в казну пана Янко. Це свого роду плата, подяка пану Янку за те що він дозволяє їм жити в Станці. Звісно таке рішення ніхто не підтримав, навіть Старійшини, навіть Кашіл, його вірний друг не підтримав цього, проте хіба Янко в когось питався думки? Він завжди робить те що хоче. Янко здалось що його казна дуже бідна, і аби збільшити її потрібно відбирати останні монети у інших. Гаразд у багатіїв не шкода брати, але ж у бідних людей. А як нам після цього виживати? Батьки ніде не працюють, Олівері довелось влаштуватись служницею до якоїсь сім*ї, і то коли дізнавались з якого вона будинку, відмовлялись. Лише одна сім*я наважилась взяти Оліверу до себе в служниці. Марек злився, казився через рішення Барона