Глава 11

POV ЯНКО: Ось настав день якого я так довго чекав. Що за день, спитаєте ви? Поки що не скажу вам, але згодом ви самі все побачите. Саме сьогодні має статись великий переворот в нашому містечку, саме сьогодні маж наступити нова епоха, моя епоха. Як я довго чекав сьогодні, якщо не помиляюсь то 2 роки зі дня смерті свого батька Барона Мацко. Мій батько помилково не того сина назвав своїм приємником, але це нічого, я вже скоро виправлю цю помилку. Точніше її виправить інший по моїм вказівкам. Мої три вірних пса, в якості Кашіла, Юрка і Тамаша, таки допомогли мені, хоча спочатку противились цьому, але я знайшов чим залякати їх, якщо вони підуть проти мене. Звісно у Юрка і Тамаша немає сім*ї, проте сім*я є у Кашіла, він може нею ризикувати, а мої слуги можуть стати зрадниками в лиці народу, їх навіть вигнання не спасе, їх знайдуть в любому місці і уб*ють. Скажете я жорстокий? Можливо так, але на що тільки не підеш заради своєї мети. А я надто довго чекай, йшов до цієї мети, і не намірений її зараз відпускати. Тож я піду на будь які жертви лиш для того щоб ніхто і ніщо мені не заважало. Так от, ледве дочекавшись ночі, я тихенько вийшов з лагеря, надіюсь що це буде мій останній день в лагері, якщо ні, то я ще декілька днів поживу, до тих пір поки не почнуться переміни. Зарані домовився зі своїми псами, що вони з собою приведуть одну дуже важливу людину. Не знаю як їм це вдашся, для мене важливо аби ця людина саме сьогодні прийшла для розмови зі мною. Ви можливо уже здогадались про кого я саме говорю? Не буду розкривати вам всі свої карти. Почекайте трішки і ви все самі побачите. Так от, я підійшов до великого дуба, який росте на нашій території, я не знаю скільки приблизно йому років, але ще в дитинстві я чув що це дерево бачив першого Барона нашого містечка. Можливо це правда, адже дуба надто живучі, тим паче великі і старі дерева у нас поважають, за ними доглядають, підливають коли немає дощів. Всі хто погано себе почувається може підійти до дерева, обійняти його і через декілька хвилин відчує себе краще. Так дерева можна назвати великими цілителями, адже вони здатні не лише зцілювати, але і надати велику кількість сили, хоробрості. Але я здається відволікся від основної теми. Я навмисно зарані прийшов, раніше ніж ті хто має прийти, недалеко заховався в кущах, на щастя вони були не надто низкими, і мені не прийшлось присідати. Через якісь хвилини прийшов Кашіл з Тамашем, вони не здогадувались що я прийшов ще раніше. Ще через якийсь час я побачив два силуети, схоже що один через них, та сама потрібна для мене людина. Я чув як ця людина декілька питалась іншу людину навіщо вони сюди прийшли, але той коротко відповідав “зараз побачите”. Так, звісно, зараз він все побачить. Коли всі четверо зустрілись, а головне важлива для мене людина побачила Тамаша гнівно промовила “Ти? Що ти тут робиш зрадник!?”. Ну все пора виходити на світ, і я вийшов з кущів. Всі повернули голови на мене, і гість був ще більше шокований. Гаразд, тепер я розкрию вам всі свої карти, хоча напевно ви вже самі здогадались. До великого дуба я запросив, точніше наказав Кашілу і Юрку привести свого любого братика Барона Гунарі, так-так, ви правильно мене зрозуміли, я посеред ночі вирішив зустрітись зі своїм старшим братом, який помилково став бароном. Так як Тамаш вигнанець, йому показуватись не можна було, тож мою задумку виконували Кашіл і Юрко. Я не знаю як вони змусили Гунарі прийти сюди, та і якщо чесно мене це не дуже цікавило. Головне що мій любий братик тепер тут. З посмішкою я підійшов до четвірки -Вітаю тебе мій любий братик Гунарі. Не чекав?

-Янко? Оце так ти здивував мене. Якими вітрами сюди завітав? Невже забув що тобі тут не можна бути? Що це за зібрання? Як ти посмів прийти сюди з Тамашем?

-Ну братику не злись, а то серце не витримає як у нашого батька -засміявся я

-Смієш мені погрожувати? Ти знаєш хто я такий?! Я Барон мого містечка, а ти вигнанець! Якщо хтось взнає що ти тут знаходиться, тобі буде дуже погано!

-Замовкни! -гаркнув я, і всі четверо злякались від страху -Ти думаєш я нічого не знаю? Не знаю як ти викреслив мене з нашої Династії? Як розпустив мою сім*ю? Я все любий братик знаю, у мене всюди є свої вуха, хіба ти забув про це, Гунарі?

Гунарі гнівно поглянув на Юрка і Кашіла, ті відвели погляд в сторону -Давно потрібно було вас вигнати! Нілаші засмутиться коли взнає про зраду свого друга

-Якщо дізнається, а він хіба про це дізнається? Гунарі, ти не даєш мені говорити. Зроби милість замовкни і уважно слухай мене! -брат склав руки на груді -Чудово. Ти спитав навіщо я тут? А ти сам як думаєш? Я вже декілька років чекаю на своє місце. Але ні! Ні ти, ні батько мене ніколи не помічали, я все робив аби ви звернули на мене увагу. Окрім матері мене ніхто не любив! А після смерті матері всі перестали звертати на мене увагу, нікого не хвилювало моє життя, мої почуття. А я так хотів бути вашим улюбленцем як ти і всі інші. Чому ви всі зі мною так?

Гунарі закотив очі -Про що ти брат? Ти забув як ти завжди відносився до батьків? Хамив їх, навіть руку на мати піднімав! -так дійсно було таке в юності, знайшов що згадати -А як ти крав чужих коней? Скільки сорому ти приносив в батьківський дім? Ні одні батьки не хотіли видавати за тебе своїх доньок! -і таке було, але не дивлячись на це у мене було чуть не 40-50 жінок -І ти ще питаєш чому ми з тобою так? Та батько не дивлячись ні на що все одно любив тебе, а мати? За серце хапала коли з тобою щось відбувалось, а ти ніколи цього не бачив, думав лише про себе! А коли твоєї матері не стало то ти взагалі сказився, став некерованим! Якби не батьківська любов до тебе, тебе б ще раніше вигнали з містечка. Скільки крові ти всім випив! -тяжко зітхнув -А скільки раз ти бігав до мене і до мого старшого брата, батька Армая, щоб ми тебе прикрили перед батьком через твої чергові витівки? І ми не дивлячись ні на що захищали тебе перед всіма! Ти і цього забув?

-Досить -перебив я його -Можливо це і було, правда я не памятаю, я памятаю як твій старший брат побив мене, а ти стояв і дивився на це, було таке? Кажи!