Глава 2 (Сім*я Бай) 

POV АРМАЙ: Я сидів в своєму кабінеті, розбирав документи з Благодійного Фонд, як раптом до мене зайшла Джезуїна, це наша служниця, юна дівчинка, по віку менша за Марека, вона сказала що в гості прийшов пан Янко. Це був мій дядько, молодший брат мого покійного батька. Я сказав щоб привела його в мій кабінет, бо знав що просто так він ніколи не прийде. За лічені хвилини в мій кабінет увійшов дядько, я з поваги, а радше через єтикет встав з робочого столу і схилив в пошані свою голову -Джезуїно принеси чаю, як завжди -дівчина вклонившись закрила за собою двері -Вітаю дядько у себе в гостях. Якими вітрами до мене завітали? 

Янко кивнув головою, і сів на крісло що стояло коло робочого стола, після нього сів і я -Бачу ти не радий мене бачити, Армай? -фальшиво посміхнувся 

Що тут скажеш, звісно він правий, я не дуже радий його приходу. Я його завжди недолюблював. Не подумайте нічого поганого, я люблю свїх родичів, але Янко, це зовсім інша тема, це складна і по характеру і по відношенню людина, яка не зупиниться ні перед чим -Чому, звісно що радий вашому приходу. Та все ж я вас добре знаю. Ви ніколи просто так не приходили до мене в гості 

Тут в кабінет увійшла Джезуїна з підносом, на якому стояв пахущий чай, швиденько розставивши його на столі, дівчина вклонилась і вийшла. Але я здогадався що юнка далеко не піде, а буде підслуховувати нашу розмову. Я вже цьому не дивуюсь, Джезуїна завжди була цікавилась всім, тому вона знає багато наших секретів, але цій дівчині можна довіряти, навіть під тортурами вона не видасть наші секрети -Так все ж, що вас привело до мене? -я вирішив не тягнути час, а одразу взнати причину приходу Янко 

-Який ти грубий племіннику -ковтнув трохи чаю -Гаразд, не буду тебе мучити. Як справи у Марека? Наречену в дім ще не привів? 

Так ось навіщо він прийшов, знову стара мелодія, "Коли Марек одружиться?". Як я втомився від цих питань. Марек у мене дорослий хлопец, сам вирішить коли йому одружуватись, та видно Янко це не влаштовує. Він вважає що одружуватись потрібно чуть не з народження, аби дітей побільше було. Спокійно випивши трохи чаю я відповідаю -Дядько Янко, я вам ще раніше казав, Марек доросла людина і лише йому вирішувати коли оженитись. Тим більше я вважаю що в 20 років йому рано про це думати 

Янко хмикнув, звісно йому не сподобалась моя відповідь -Скільки він буде шукати? Чого він там знайти хоче? Нехай бере любу! Люба дівка дізнавшись про його статки згодиться стати дружиною навіть не кохаючи його. Але у нього був шанс самому знайти, та тепер пізно щось шукати 

Я не розумію ці слова, але відчув що розмова буде не легка -Прощу вас пояснити свої слова дядьку 

-Пояснюю, я уже місяць шукав тобі невістку. Не легка скажу тобі це справа. Звісно я волів гідну дівку Мареку підібрати, але і ця не погана. Отже завтра будь готовий прийняти у себе в гостях сім*ю Варс. Познайомишся з майбутньою невісткою. Марека попередь щоб вів себе виховано, а то я знаю його, знову закатить скандал як минулий раз, мені через нього соромно було 

Я не зумів стримати сміх -Дядьку, вам соромно? З яких пір вам через когось соромно? 

-Ти не забувайся! -гримнув Янко -Перед тобою людина похилого віку, тому прояви повагу до мене. Марек в тебе великий хлопчик і йому давно пора дітей мати. Я в його віці уже мав чотири дітей! Тобі про нову жінку тоже не помішало подумати 

Тут я вже не витримую -Мало того ви Мареку вказуєте на ком одружитись, так тепер вирішуєте моє сімейне життя? В моїй сім*ї кожний вирішує сам за себе, робить свій вибір! Я не збираюсь змушувати сина брати в дружини ту кого він в очі не бачив! А в моєму сімейному житті все гаразд! -я підійшов до вікна, аби заспокоїтись, що за наглість? Як він сміє вирішувати кому і з ким одружуватись. Нехай він і старше мене, але я уже не дитина щоб мені вказували що робити 

-Ти мені тут характер не показуй, а то ведеш себе як твій покійний батько. Я стараюсь раді вас! У тебе всього один син, хоча в тебе дві дружини, чому друга досі не народила? Ти з нею хоч спиш?

Це питання взагалі вивело мене -Та як ви смієте таке казати?! -стукнув кулаком по столі -Ви взагалі не думаєте про те що кажете? Я сам вирішу все! Будете продовжувати в такому тоні, то я вас попрощу покинути мій дім! -сів за стіл 

-Добре-Добре! Не злись. Я просто переживаю за вас. Поглянь на мене, у мене онуків багато, а ти, в твоєму віці уже декілька онуків мают. І все таки як в тебе з інтимний життям з другою? 

-Її звати Алія! Пора запамятати дядьку. А щодо інтимності, не гарно таке питати. Але вас заспокою, я іноді буваю в її кімнаті -я трохи заспокоївся 

-Хм, чи то ти вже не стараєшся, чи то ця Алія погана, порчена якась -від цих слів я стис кулаки, стримав свою злість -Добре клич Марека, треба ж його порадувати цією чудовою новиною 

О так, чудова новина! Марек зараз такий скандал зробить, потім буде ходити злий цілий день, я його знаю. Я мовчки встав і підійшов до дверей, відкривши побачив Джезуїну яка не знала що робити, адже її спіймали на горячому -Знову? -з докором питаю дівчину, на що та опускає очі -Де Марек? 

-В саду пан Армай, покликати? -з під лоба дивится на мене, на що я киваю головою і закриваю двері, дівчина миттю біжить до юного господаря 

-Що там? -питає Янко -Знову це дівчисько підслуховує? Скільки раз казав жени її в шию! Шпигує вона! 

-Не шпигунка вона, просто дуже любит все знати. Я їй довіряю, тим більше вона мені багато чим зобов'язана -повертаюсь на своє місце 

-Та вона тобі подобається? Так чого не візьмеш в дружини? -хіхікає дядько 

-В дружини? Та вона молодше Марека! Ні, для мене вона як донька. Я не збоченець, аби брати в дружини дитину 

POV ДЖЕЗУЇНА: Я поливала квіти в саду, як в двір увійшов пан Янко, побачивши його я одразу зрозуміла, що він прийшов не просто так. Я його так боюсь, в нього жорстокий характер і погляд. Він наказав мені повідомити пану Армаю про його прихід. Пан Армай наказав привести пана Янко в його кабінет. Згодом я подала туди чай, закривши за собою двері, я стала під ними аби почути розмову. Те що я почула шокувало мене. Пан Янко засватав за Марека якусь дівчину, з кабінета лунають крики, невдоволений голос пана Армая. Аж раптом пан Армай відкриваю двері кабінета і бачить що я підслуховує. Мені ніяково від цього, знаю що пан Армай не любит коли я підслуховую чиюсь розмову. Пан наказує мені привести до кабінету Марека. Я біжу виконувати цей наказ, Марека я досить швидко знаходжу в саду, він там сидячи на лавці-качалці читає книгу. Підбігла до нього, злегка кашлянула аби не налякати, його очі з книги переводятся на мене, від чого я червонію. Мені давно подобається Марек, але я боюсь в цьому признатись -Марек, тебе батько кличе