Пролог (Азмара)

Ні для кого не секрет що примусове одруження не завжди щасливе, молоді чоловік і дружина які не бачили одне одного до одруження, нічого про одне одного не знають. Хоча також кажуть що таке одруження тримається до кінця днів, чомусь примусові одруження рідко коли розводяться. Ця історія одна з таких, довготримающих. Важко сказати чи була я щаслива з своїм немолодим чоловіком, з котрим побачилась в той день, коли мала бути офіційно засватана за..свого пасинка. Скажете важко в це повірити? Не дивуйтесь. Я уже нічому не дивуюсь. Але саме Армаю я завдячую за своє спасіння. Якби не наша тоді домовленість, я не знаю яке б зараз було в мене життя. Саме зараз я розумію що жити з нелюбом це найкраще ніж жити з тираном. Звісно Армаю було складно зі мною, адже тоді, я дівчина не маючи 20 років, не підпускала його до себе. А як би ви поступили, коли вас без вашої згоди, як тварину продали в дружини. Тим більше що я виявилась геть не першою дружиною, а аж 3. Мій пасинок Марек, колишній засватаний наречений, старше від мене на пару літ. Для мене він став як старший брат, якого у мене ніколи не було. Та я взагалі єдина донька своїх батьків. Як це бути не єдиною дружиною? Складно, складно звикнути до статуса "3 жінка". Але перші дві жінки до мене відносились добре. Особливо Роза, мати Марека, вона завжди мріяла народити чоловікові доньку, та на жаль майже одразу після народження Марека занедужала, з тих пір лікарня її дім. Тому Армай одружився на Алії. Ні, не подумайте що він зрадив Розі, просто Алія також не мала виходу, або стати дружиною того же самого тирана або стати дружиною Армая, вона вибрала друге, з тих пір не нарікала на життя. Алія чуть молодша від Рози, для Армая вона як сестра, хоч і іноді сплять разом. Хоч і дивно, вона народила йому сина, лише після його смерті, можливо вони самі не хотіли дітей, а можливо просто не було для цього часу. Щодо Марека, він пізніше по моїй просьбі одружився, на юнці по імені Ануш. Миле дитя, по віку навіть молодше нашої веселої служниці Джезуїни. Цю дитину Ануш я спасла від тирана. Можете собі уявити, дитина яка ще не досягла 16 років змушена стати дружиною старого, який їй в дідусі годиться. Звісно Марек не хотів одружуватись, але це був фіктивний шлюб, який згодом переріс в справжній. Марек і Ануш закохались в одне одного і згодом стали батьками двох прекрасних діток. Я багато чого пережила в цій сім*ї. Найважще було, пережити смерть Армая і Рози. Зараз жінка похилого віку, сиджу на лавці з книжкою, написаною рукою відомого автора, в квітковому саду, який колись разом з старшими жінками посадила. Дивлюся на малих дітей, наше маленьке покоління, продовжувачів нашого роду, які весело граються, ховаючись в квітковому саду, що знаходиться коло виноградника який колись посадив пан Армай. Чудове вино з того винограда виходить. Армай з такою турботою ставився до виноградника, Марека навчив всьому, тепер він господар в домі, тепер саме його черга доглядати за батьковим виноградником. Матері цього маленького покоління, пораються на городі. У нас немає магазинів, у нас прийнято мати все своє. Навіть не віриться що пройшло стільки років, а здається лише вчора я дівчина, яка не маючи навіть 20 років, дала згоду на одруження з немолодим чоловіком Армаєм. З одної сторони я втратила можливість коли не будь вийти заміж за коханого, з іншої сторони я спаслась від подальших спроб батька мене одружити. Довгий час я тримала обіду на своїх батьків. На батька за те що отак нагло мене засватав невідомо за кого, він мене продав в іншу сім*ю, викинув з рідного будинку, навіть не спитавши чи хочу я це весілля; навіть не подумав про те що у мене були свої плани. На матір за те, що вона не зуміла мене спасти від цього, звісно вона пробувала вмовити батька відмовитись від сватання, проте нічого не вийшло. На жаль в моєму містечку, хоча я впевнена що таке є і в інших містах, де у жінок немає ніяких прав

Якщо жінка вийшла заміж, вона втрачає право і можливість десь працювати, адже після одруження вона зобов'язана слідкувати за господаркою, виховувати дітей. Працювати їй дозволять якщо на це вона матиме письмову згоду від свого чоловіка. Ось такі в нас жорстокі правила. Хоч я не дуже працювала по диплому, та все ж мої знання не пропали. Тут не раз приходилось вдаватись до медичного лікування, звісно були моменти коли потрібна була допомога лікарів з лікарні, але не завжди слід було до них звертатись. Складно в все повірити. Скільки всього я зуміла пережити в цій сім*ї, мало хто вірить в це. Лише ті хто переживав це разом зі мною, знают що це правда. Я Азмара Бай, колишня Варс. Я та хто з бідної сім*ї перейшла в не бідну сім*ю. Я та хто зумів стати на рівні з іншими дружинами. Я та хто зумів стати найголовнішою дружиною після смерті господарів. Звісно не всі мене недолюблюють, я такі хто волів бачити мене на смертному одрі. Та я все ж жива, дихаю і на зло всім проживу ще з декілька років, якщо здоров*я дозволить. Я Азмара, яка раніше була нікому не відома, з простої сім*ї, тепер же моє ім*я знають всі. Я Азмара і я хочу розповісти як все починалось і до сьогоднішніх днів. Я Азмара і я починаю свою історію