14. Світлофор дружби: Коли варто зупинитися, а коли – рухатись далі.

   У великому яскравому класі, де на підвіконні цвіли фіалки, вчилися двоє найкращих друзів: дівчинка на ім’я Даринка та хлопчик Кирило. Даринка була швидка, як метелик, а Кирило — спокійний і любив усе робити повільно та акуратно. Вони обоє обожнювали малювати. Одного разу, на уроці малювання, Даринка принесла нові чарівні фломастери, які пахли фруктами. Кирило старанно виводив на своєму аркуші складний малюнок робота. Даринка, захоплена кольорами, швидко простягнула руку, щоб узяти синій фломастер, але не помітила Кирилової долоні..... Вона зачепила його лікоть, і жирна чорна лінія несподівано перекреслила обличчя робота.

— Ах ти ж! — вигукнув Кирило. Від образи та зіпсованої роботи в нього миттєво потекли сльози. — Ти завжди така незграбна! Ти мені все зіпсувала! Я з тобою більше не дружу!

   Даринка теж розсердилася, бо це була випадковість. Вона вже відкрила рота, щоб відповісти йому щось недобре... І в цю мить, прямо між їхніми зошитами, з’явилося щось дивовижне! Це був крихітний, але дуже яскравий Світлофор Дружби. І він засвітився ЧЕРВОНИМ кольором! Голос у Світлофора був тихий, але дуже переконливий.

Він прошепотів: 

— ЧЕРВОНЕ СВІТЛО! ЗУПИНИСЬ! Не кажи поганих слів. Не роби боляче. Червоний колір означає: Негайно зупини свої ноги, руки та свій злий язичок. 

 Кирило і Даринка замовкли, як по команді. Вони перестали кричати один на одного і дивилися на Світлофор.

Через кілька секунд Червоне світло згасло, і засвітився ЖОВТИЙ колір.

Світлофор продовжив:
ЖОВТЕ СВІТЛО! ПОЧЕКАЙ І ПОДУМАЙ! Жовтий дає тобі час. Ти, Кириле, подумай: чи Даринка навмисно це зробила? Ти, Даринко, подумай: чому Кирило так засмутився? Подивіться не на малюнок, а в очі одне одному.

    Даринка глибоко вдихнула і видихнула. Вона побачила, що очі Кирила мокрі від сліз. Він не просто злий, йому боляче. Кирило відчув, як минула перша хвиля гніву. Він зрозумів, що Даринка справді не хотіла зіпсувати робота. Його слова були занадто різкими.

   Нарешті, Жовте світло згасло. Засяяв теплий, приємний ЗЕЛЕНИЙ колір.

— ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО! РУХАЙСЯ! Зелений означає: час діяти! Рухайся до вибачення, рухайся до допомоги, рухайся до дружби.

Даринка зрозуміла, що треба робити.

— Пробач мені, Кириле, — тихо сказала вона. — Мені дуже шкода твого робота. Це була випадковість. Давай я тобі дам свій найкращий жовтий фломастер, і ми разом спробуємо намалювати сонячну пляму, щоб приховати цю чорну лінію?

Кирило посміхнувся, витер сльози і відповів:

— Я теж вибачаюся, Даринко. Я не мав права називати тебе незграбною. Ходімо, малювати завжди веселіше разом.

   Крихітний Світлофор Дружби підморгнув їм і так само раптово, як і з’явився, зник. Даринка і Кирило зрозуміли, що насправді цей Світлофор був не тільки між зошитами. Він тепер оселився у них в серці. Кожного разу, коли вони відчували, що зляться чи хочуть сказати щось образливе, вони згадували це правило:

1. Червоний: Стоп! Мовчання і контроль.

2. Жовтий: Думаємо, відчуваємо і дихаємо.

3. Зелений: Робимо крок назустріч із добротою!

   Вони знали, що цей Світлофор — найкращий охоронець їхньої дружби.