7. Чемпіонат чесності: Як казати правду, не ображаючи.

  У звичайнісінькому дворі, між двома багатоповерхівками, жив хлопчик на ім'я Богдан. Він був лідером «Клубу Дослідників Двору» і понад усе цінував чесність. Якщо Богдан щось думав, він вважав своїм обов'язком негайно це сказати. "Правда — найголовніше!" — часто повторював він.
  Одного сонячного дня Богдан вирішив влаштувати у дворі «Чемпіонат Чесності», де переможцем буде той, хто за день жодного разу не збреше і скаже всю правду. Звісно, головним учасником і суддею він призначив себе.
  Перше «випробування» не змусило на себе чекати. Його подружка Настя цілу годину будувала з LEGO височезну вежу з різнокольорових цеглинок. Вона була така горда своєю роботою!
— Богдане, подивись, яка краса! — вигукнула вона.
Богдан підійшов, примружив око і виніс свій чесний вердикт:
— Вона ж крива і зараз розвалиться. І помаранчевий з фіолетовим зовсім не пасують один одному.
Усмішка зникла з обличчя Насті. Вона мовчки штовхнула свою вежу, і та з гуркотом розсипалася. Дівчинка ображено пішла на інший бік майданчика.
– Дивно, я ж сказав правду, — подумав Богдан і рушив далі.
  Наступним на його шляху трапився Сашко. Він намагався виконати новий трюк на самокаті, але раз у раз падав. Нарешті, після чергової спроби, він боляче забив коліно.
  Богдан підбіг і заявив:
— Я так і знав, що ти впадеш! Цей трюк для тебе заскладний, ти завжди так незграбно катаєшся.
Сашко почервонів від сорому та злості.
— Без тебе знаю! — крикнув він і, кульгаючи, потягнув свій самокат додому.
  Богдан залишився сам. Його «Чемпіонат Чесності» чомусь призвів до того, що всі друзі від нього відвернулися. Засмучений, він сів на лавку. До нього підійшла його бабуся, яка саме поверталася з магазину.
— Чого сумуєш, мій чесний чемпіоне? — лагідно запитала вона.
— Бабусю, я всім казав тільки правду, а вони образились! Чому?
Бабуся сіла поруч і дістала з торбинки два яблука. Одне — гладеньке, блискуче. Інше — теж стигле, але з одного боку трохи прим'яте.
— Правда, Богданчику, — почала вона, — схожа на ці яблука. Можна просто жбурнути нею в людину. Навіть якщо яблуко хороше, воно вдарить і залишить синець. А можна подати його дбайливо, простягнувши на долоні. Тоді людина з вдячністю його прийме. Твоя правда була правильною, але ти «жбурляв» нею в друзів.
Богдан задумався.
— А як... як подавати її на долоні?
— Перед тим, як сказати правду, подумай, чи хочеш ти допомогти, чи просто показати, що ти маєш рацію. Можна сказати правду, але спочатку знайти щось хороше. Або запропонувати допомогу.
Богдан усе зрозумів. Він побачив, що Настя і Сашко знову вийшли у двір і намагаються збудувати халабуду зі старих ковдр та гілок. В них погано виходило.
Старий Богдан підійшов би і сказав: "У вас нічого не вийде, ця гілка зараз зламається".
Але новий Богдан підійшов і сказав зовсім інакше:
— Ого, яка класна ідея з халабудою! Видно, що ви стараєтесь. Знаєте, мені здається, що ось ця гілка не дуже міцна. Може, пошукаємо іншу, товстішу? Я бачив одну біля старого дуба, можу допомогти принести!
Настя і Сашко переглянулись і здивовано посміхнулися.
— Давай! — радісно погодились вони.
  Вони разом збудували чудову, міцну халабуду, в якій потім пили лимонад і розповідали смішні історії.
Того вечора Богдан зрозумів найважливішу річ. Переможець у «Чемпіонаті Чесності» — не той, хто говорить найгострішу правду. А той, хто вміє говорити правду з добрим серцем. Адже справжня чесність ніколи не ображає, а допомагає і робить дружбу тільки міцнішою.