У сонячному містечку, де дерева шепотіли таємниці, жили двоє друзів: Соня та Андрійко. Вони були схожі на дві краплинки води — завжди разом, завжди смішні, але був у них один маленький секрет.
Одного разу в школі був великий конкурс малюнків. Андрійко старався, як ніколи! Він намалював фантастичного дракона, що вивергав різнокольорові іскри. "Це точно буде найкращий малюнок!" — думав він.
Але коли оголосили переможців, імені Андрійка там не було. Переміг Ігор, який намалював дуже реалістичний космічний корабель. Андрійко схопив свій малюнок і, насупившись, сів під старою липою. Він почувався, наче повітряна кулька, з якої випустили все повітря.
— Я недостатньо хороший,— прошепотів він сам собі. - Я не вмію малювати, як Ігор. Я ніколи нічого не виграю.
Тут до нього підійшла Соня. Вона сіла поруч і мовчки протягнула йому своє улюблене яблуко.
— Чого ти такий сумний?" — запитала вона лагідно.
Андрійко показав на свій малюнок.
— Я старався, Соню, а все одно програв. Я поганий художник.
Соня уважно подивилася на дракона.
— Що за нісенітниці? Подивися! Твій дракон — самий фантастичний! Він світиться! А чий дракон у школі ще світиться? Тільки твій! Це ж так круто!
— Але ж я не виграв...
— Але ж ти старався! Ти вклав у нього своє серце! Ти провів цілий тиждень, вигадуючи ці іскри! Це велика робота,— сказала Соня. — Ти знаєш, Андрійку, коли ти розмовляєш сам із собою, ти повинен бути своїм найкращим другом.
Андрійко здивовано підняв брову.
— Найкращим другом?
— Так! Уяви, що твій друг, наприклад, я, програла конкурс. Що ти мені скажеш?
— Я б сказав: "Ти молодець, що спробувала! Наступного разу пощастить більше, а цей малюнок просто класний!"
— Ось бачиш! Чому ж ти собі кажеш зовсім інші слова? Коли ти падаєш або щось не виходить, твоя робота — підняти себе! Сказати собі чарівні слова підтримки!
Соня витягла з кишені аркуш і написала на ньому великими літерами:
Я старався!
Я молодець, що спробував!
Я сильний і зможу це зробити!
— Це твої особисті слова-супергерої, — усміхнулася Соня. — Коли тобі сумно, просто скажи їх собі. Ти свій найкращий друг, Андрійку. А друзі завжди підтримують!
Андрійко подивився на свій малюнок. Він повільно промовив:
—Я старався! Це був чудовий дракон! Наступного разу я спробую ще краще!
І диво! Щойно він це сказав, сум на його обличчі трошки зменшився, а очі знову засяяли. Дракон на малюнку, здається, став ще більш іскристим.
З того дня Соня і Андрійко домовилися: коли щось не виходило, вони не лаяли себе, а казали: "Я молодець, я вчуся!" Вони стали самі собі найвірнішими, найдобрішими та найголовнішими друзями.
Які слова підтримки ти скажеш собі, коли наступного разу щось не вийде?