3. Ні", яке робить тебе сильнішим: Вчимося казати "ні" без почуття провини.

  У одному сонячному місті, де будинки були схожі на різнокольорові кубики, а парки завжди сповнені сміху, жила маленька дівчинка на ім'я Маринка. Маринка була дуже доброю і завжди хотіла всім догодити. Її щічки рожевіли, а очі сяяли, коли вона бачила, що комусь допомагає.
— Маринко, допоможи мені розкласти книжки по полицях, — просила її старша сестричка Оля. І Маринка, хоч і хотіла малювати, відкладала олівці і бігла допомагати.
— Маринко, пограй зі мною в машинки, мені нудно, — кликав її молодший братик Петрик. І Маринка, хоч і мріяла почитати нову книжку, зітхала і йшла гратися.
— Маринко, позич свій яскравий фломастер, бо мій не пише, — просила однокласниця Настя. І Маринка, хоч і сама хотіла додати кольорів до свого малюнка, віддавала фломастер.
Маринка робила все, про що її просили, бо дуже боялася, що хтось образиться або перестане з нею дружити, якщо вона скаже "ні". Їй здавалося, що відмова – це щось дуже погане.
  Та з кожним днем Маринка ставала все сумнішою. Її власні справи часто залишалися незавершеними: улюблена аплікація була не дороблена, малюнок не розфарбований, а на прогулянку з улюбленим ведмедиком зовсім не залишалося часу. Її веселі оченята, що колись іскрилися радістю, тепер часто виглядали втомленими.
  Одного вечора, коли сонечко вже ховалося за дахи будинків, Маринка сиділа на своєму ліжку і тихо плакала. Раптом у кімнату зайшла її бабуся, яка завжди знала, як розрадити онучку.
— Чому ж твої оченята такі сумні, сонечко моє? — спитала вона м'яким голосом, обіймаючи Маринку.
Маринка розповіла їй про все: про те, як вона всім допомагає, але їй самій від цього сумно і зовсім немає сил на свої справи.
  Бабуся уважно вислухала і промовила:
— У кожного в серці є два дуже важливих слова: "Так" і "Ні". Твоє "Так" — це мов теплий промінчик, який ти даруєш іншим. Це чудово. Але твоє "Ні" — це міцний, невидимий парканчик, який захищає твій власний час, твої сили і твої бажання. Якщо ти віддаси всі свої промінчики іншим, то чим будеш світити сама?
— Але ж вони образяться, якщо я відмовлю, — прошепотіла Маринка.
— Справжні друзі і рідні зрозуміють, — запевнила бабуся. — Сказати "ні", коли ти втомлена або маєш свої важливі справи, — це не означає бути поганою. Це означає поважати себе. Спробуй. Ти побачиш, що твоє "Ні" має велику силу. Воно робить тебе не слабшою, а навпаки — сильнішою.
Наступного ранку молодший братик Петрик прибіг до Маринки.
— Маринко, ходімо будувати величезну вежу з конструктора!
Маринка глибоко вдихнула. Її серце калатало. Вона згадала слова мудрої бабусі і тихо, але твердо відповіла:
— Вибач, Петрику, але зараз я не можу. Я хочу доробити свій малюнок, бо сьогодні його потрібно показати вчительці. Я дуже старалася, і мені важливо закінчити його самій.
Петрик на мить здивувався, а потім кивнув:
— О, так, звичайно! Малюнок важливий. Може, коли закінчиш, тоді побудуємо вежу разом?
— Із задоволенням! — радісно відгукнулася Маринка.
Вона відчула неймовірне полегшення. Світ не завалився! Петрик не образився! Навіть навпаки, здається, він зрозумів її!
Трохи згодом прийшла старша сестричка Оля і попросила допомогти полити квіти на балконі.
— Олечко, я б з радістю, але я дуже втомилася і хочу трошки відпочити на дивані з книжкою. Може, ти зробиш це сама, а я потім допоможу тобі з чимось іншим? — сказала Маринка.
— Добре, відпочивай, — відповіла Оля. — Тоді я поки сама полию.
  До вечора Маринка встигла і доробити малюнок, і прочитати половину нової книжки, і навіть погратися з ведмедиком. Її оченята знову сяяли, а настрій був чудовий.
Вона зрозуміла важливу річ: її чарівне слово "Ні" не руйнувало дружбу чи стосунки в родині, а навпаки, робило їх чеснішими. Рідні та друзі почали більше цінувати її допомогу, адже знали: якщо Маринка каже "Так", то робить це щиро і з радістю, а не тому, що боїться відмовити.
А найголовніше — Маринка відчула, як усередині неї росте нова, тепла сила. Сила поваги до себе. І це було схоже на маленьке сонечко, що світило тепер не тільки для інших, а й для неї самої, наповнюючи її радістю і впевненістю.