2. Скринька моїх талантів: Кожен у чомусь особливий.

  Далеко-далеко було чарівне містечко під назвою Сонячна Долина. У цьому містечку жила маленька дівчинка на ім’я Аліса. Аліса любила допомагати мамі, гратися зі своїм песиком та слухати спів пташок. Але, як і у багатьох дітей, у неї було маленьке занепокоєння. Вона думала, що не має ніяких особливих талантів.
  Її подружка Оля чудово малювала, а її брат Андрій був найкращим футболістом. Аліса ж не вміла ні малювати, ні грати у футбол. Вона відчувала себе звичайною і нецікавою.
  Одного разу, бабуся Аліси покликала її до себе і сказала: - - Алісо, я хочу подарувати тобі дещо особливе. Вона дістала з-під ліжка старовинну дерев’яну скриньку, прикрашену різьбленими візерунками. - Це Скринька Твоїх Талантів, — прошепотіла бабуся. — Кожен, хто відкриває її, дізнається, у чому він особливий.
  Аліса здивовано подивилася на скриньку. Вона обережно підняла кришку, але всередині нічого не було. Скринька була порожньою. Аліса засмутилася: 

— Бабусю, вона порожня. У мене немає ніяких талантів».
Бабуся посміхнулася. 

— Але вона працює не так, як звичайні скриньки. Вона показує талант не відразу, а коли ти його використовуєш. Треба лише покласти туди те, що ти робиш із любов’ю.
Наступного дня Аліса вирішила спробувати. Її менший братик Єгорка впав і розбив коліно. Він голосно плакав. Аліса швидко прибігла, подула на його ранку і розповіла смішну історію про пухнастого зайчика. Єгорка перестав плакати і посміхнувся. Аліса відчула, як її серце наповнилося теплом. Вона взяла маленький шматочок бинта, який залишився після обробки ранки, і обережно поклала його до скриньки.
  Кришка скриньки тихенько закрилася, і на ній з’явився напис: «Уміння заспокоювати та піклуватися». Аліса здивовано розплющила очі. Вона ніколи не думала, що це талант.
  Іншого дня до них у гості прийшла подружка Оля. Вона була засмучена, бо її улюблений пензлик загубився. Аліса обняла її і запропонувала разом шукати пензлик. Вони разом перерили всю кімнату і, нарешті, знайшли його під столом. Оля посміхнулася, і Аліса відчула радість. Вона взяла один із загублених кольорових олівців і поклала його до скриньки.
  Знову на кришці з’явився новий напис: «Уміння допомагати та бути вірним другом».
  Так, день за днем, Аліса відкривала для себе свої таланти. Вона змайструвала кораблик із листя, щоб пустити його по струмку. Скринька написала: «Майстерність та терпіння». Вона придумала нову гру для своїх друзів. Скринька засвітилася словами: «Креативність та лідерство».
  Скоро вся скринька Аліси була заповнена написами про її дивовижні таланти: «Щедрість», «Уважність», «Доброта», «Винахідливість».
  Одного вечора, дивлячись на скриньку, Аліса усміхнулася. Вона зрозуміла, що талант — це не лише вміння малювати чи грати у футбол. Талант — це все, що ти робиш із любов’ю, із щирим серцем. Це твоя унікальність, твоя особлива риса, яка робить тебе незвичайним і важливим.
  Аліса зрозуміла: бабуся -хотіла їй показати, що у кожного з нас є скринька, наповнена талантами; а скринька , яка і справді була доверху наповнена талантами, залишилася, щоб нагадувати їй та її друзям: кожен із нас — особливий, таланти вже є вснредині нас, треба лише скриньку відкрити.