Акт 9. Пастка на павука

Що ж, тепер, коли Франческа увійшла в роль нової маріонетки Каліостро, принаймні стало зрозуміло, чому ж цей щур так сильно звивався хвостом саме навколо королівської родини Арчесара! Бо саме на території старовинного палацу, в його підземеллях, і було заховано запечатану енергетичну точку, здатну впустити темряву до цього світу. Вона ніяк не охоронялася, бо не лишилося більше тих, хто чув про неї навіть у легендах! Але...

Але її захищало те, що будь-хто не міг отримати до неї доступ та зняти печатки.

Це було під силу лише тим, в чиїх жилах тече королівська кров. Не важливо, якого королівства (тому, власне, дружини королів також підходили).

Каліостро працював над цим довго, дуже довго. Покоління за поколінням знаходячи тих вінценосних осіб, яким задурював голови, спокушав, підв’язував до свого Повелителя, який терпляче чекав, коли «дозріють» проходи в нові світи, до яких він мріяв проникнути. А щоб це «дозрівання» сталося — маріонетки блакитної крові регулярно підживлювали печатки цією своєю кров’ю, поступово їх ослаблюючи.

І от тепер Матильда мала зробити те, заради чого Каліостро грав весь цей час. Заради чого колись давно, століття тому, уклав угоду зі своїм Повелителем та отримав від нього безсмертя разом з даром невловимості.

Останнє проливання королівської крові та руйнування печатки, яку Каліостро після цього мав рознести, відчиняючи браму для зла, що збиралося знищити цей світ.

Звісно ж, гадки не маючи, що він тут насправді — здобич, яка летить прямісінько назустріч своїй кулі.

Певно, він дістався сюди таємним ходом. Одним з тих незліченних таємних ходів, які, можливо, взагалі єдиний знав у цьому замку. Тож коли Франческа прийшла до входу до тієї самої підземної кімнати, де знаходилась печатка, Каліостро вже чекав на неї.

— Радий знову бачити вас, ваша величносте, — протягнув він лукаво-солоденьким тоном.

— ПОКИ ЩО «величність», — похмуро пробурчала жінка, знервовано переминаючи пальцями спідницю довгої сукні. — Чому все це тривало так довго? Вчора Річард вже взяв кров мого сина для магічної перевірки на батьківство. І якщо до завтра не станеться ніякого дива, якщо він побачить ці результати, мене просто!..

— Не переймайтесь, ваша величносте, — перервав чоловік, зиркнувши на неї з-під своїх хитро витягнутих брів. — Тому що все вирішиться вже сьогодні. Якщо ви, звісно, зараз зробите все правильно.

— То ходімо скоріше робити це! Боюся, я не маю надто багато часу, поки мою відсутність в покоях помітять!

— Запевняю вас, ніхто навіть не встигне нічого помітити, — лукаво усміхнувся чоловік, проходячи до кімнати слідом за нею. Та жестом вказав на її центр, де стояла розписана рунами кам’яна чаша.

Чаша, до якої Едвард, Матильда, і очевидно багато хто до них регулярно приходили раз на місяць, у повню, аби крапнути всередину трохи власної крові.

— Я маю поранити себе до крові якимось особливим ритуальним ножем? Чи?..

— Ні-ні, буде достатньо рани, яку ви зробите будь-чим. Важлива саме ваша кров у цій чаші, — запевнив Каліостро, аж прицмокуючи від нетерпіння після стількох століть, які от-от мали закінчитися тим, заради чого він так довго працював із тіні.

— Зрозуміло, — кивнула Франческа, роблячи кілька кроків до центру зали…

А потім різко відскочила ближче до стіни, аби не потрапити під дію магічного механізму, встановленому на підлозі! Який за єдину секунду підскочив десятками ланцюгів, що обвили Каліостро, наче кокон!

Механізму, створеному придворним магом шестерень, заради якого Беатриса провела зі своїм чоловіком серйозну розмову.

Так само, як серйозну розмову зі своїм чоловіком провела Етель, аби зараз темний маг випірнув із засідки, заскочив до кімнати та спрямував на знерухопленого Каліостро те саме своє заклинання, яке колись використовував у рідному світі своєї дружини проти тієї самої загрози.

Каліостро заверещав. Так, ніби відчував весь той пекельний біль, який передавався його патрону через нього як через провідник, чимало ослаблюючи його. А потім — і розрив нитки їхнього зв’язку, з яким непроханий гість, що прагнув пробратися до їхнього світу, чітко отримав дверима по морді!

Після цього лишався останній крок. І Адам спритно забіг до кімнати, щоб зробити цей крок та накинути на шию Каліостро механізм, який за лічені секунди задавив його, зламавши шию!

— Ти диви, справді спрацювало, — гмикнула Аріана, доєднавшись до компанії в кімнаті майже за хвилину. — Що ж, королевонько та шановні придворні маги, забирайтеся звідси скоріше. А я подбаю, щоб тіло ніколи не знайшли… ба більше, щоб воно навіть перестало фізично існувати на випадок, якщо в цього глиста є якась сила повертатися з мертвих.

— Розраховую на тебе, — усміхнулась Франческа, потиснувши їй руку. А потім, не озираючись, щодуху помчала геть. Аби повернутися до своїх покоїв, перш ніж хтось справді помітить її відсутність.