Інтерлюдія 4

— І як я бачу, в шлюбі у вас все склалося? — пирхнула Гертруда, кинувши поглядом на вбрання Аріани.

— О так! — зареготала вона, фривольно розминаючи плечі. — І ти навіть не уявляєш, як я цим життям задоволена. Шпигунка та мисливиця за головами на таємній службі в принца… це мені точно підходить більше, ніж цілодобово стирчати у величезному розкішному будинку з пляшкою вина.

— Можу лише порадіти за людину, яка знаходить своє місце в цьому житті, — посміхнулась Беатриса.

— Тільки от мене дещо інше хвилює, — задумалась Етель, трохи примружившись. — Навіть якщо ми зможемо зробити так, щоб його прибацана величність Едвард Блейд перетворився на корм для хробаків… Адже він все ще має законного спадкоємця, хай і неповнолітнього. Це стане перешкодою, якщо ми збираємося садити на трон саме Річарда, а не його небожа в пелюшках.

— Будь певна, це точно не стане на заваді, — підступно захихотіла королева Франческа, хитро блиснувши очима.

— Невже?

— Так. Насправді, значно більше мене хвилює дещо інше, — видихнула вона з настільки несподіваною напругою, що від її голосу половина співрозмовниць здригнулися, тоді як Зельда та Гертруда, перезирнувшись, стиснули кулаки.

— Натякаєш на те, що тут дещо… стосується оцього загадкового Каліостро, про якого згадувала Зельда? — уточнила Аріана.

— І його також, — проговорила Франческа, збираючись з думками. Та повільно почала: