Розділ 2. Танець масок

Бали в королівському палаці не проводилися вже понад рік. З того часу, як невдовзі після новорічного прийому королева Матильда і кронпринц Рональд були взяті під варту, а потім страчені за державну зраду. Подробиць у справі ніхто, звичайно, не розголошував — нібито з міркувань державної безпеки. Але королівська служба пропаганди зробила все, щоб у день страти ні в кого не виникало бажання поспівчувати цій все ще вродливі жінці та її майже повнолітньому синові. На вулицях усі поголовно були налаштовані категорично проти зрадників, які збиралися зробити щось жахливе. Але на щастя були зупинені силами придворного темного мага Седріка Фарлера. А ще — придворного мага шестерень Адама Азорія, що повернувся до столиці, зумівши нарешті позбутися прокляття, через яке усамітнився у своєму північному замку на довгі десять років.

Щодо мене, то я свого часу не знала, як дивитися на всю цю ситуацію. До того ж була надто налякана тим, на що перетворилося моє життя. Навіть якийсь час ще сподівалася прокинутись у тому самому барі, за напівпорожньою пляшкою мартіні. Тому в справи не дуже радісного для жінок королівства вникати бажання зовсім не було. Лише подумала про те, що король напрочуд легко і швидко відправив свою родину на плаху. А не, скажімо, заслав дружину до якогось віддаленого монастиря в горах, де жінці довелося б до кінця своїх днів сидіти замкненою в темній келії. І це трохи насторожувало.

Тепер же, щойно закінчилася офіційна жалоба, голова держави влаштовував у палаці шикарний бал, у рівні розкоші якого я переконалася, щойно пройшла до головної зали, в супроводі Валентина та його синів.

Живі квіти всюди, статуї, що рухалися, крижані скульптури, які не танули, яскраві вогні магічного освітлення, легка вишукана музика. І звичайно ж встановлені по краях зали столики, на яких стояли багатоповерхові страви з витонченими ласощами, і вежі з келихів, в які були налиті найкращі вина та шампанське.

Боязко стиснувши пальцями спідницю шикарної сукні глибокого пурпурового кольору, я спустилася сходами, застеленими червоною килимовою доріжкою, і розцвіла у своїй найчарівнішій посмішці, якої не використовувала жодного разу за весь час мого перебування в цьому світі. Нехай вітчим і зведені брати були насторожі і розуміли, що я можу спробувати когось тут зачарувати. Нехай після повернення додому вони покарають мене грубим груповим зґвалтуванням за те, що я не виправдала їхні очікування і спробувала бути «неслухняною». Зараз все це не мало значення, тому що мені потрібно було максимально скористатися своїм шансом на порятунок та зачарувати якогось шанованого чоловіка так, щоб він був готовий щедро заплатити за контракт на шлюб. На щастя для мене, право приймати або відхилити запрошення на танець під час балу залишалося виключно за дівчиною, якщо та була незаміжня. І опікун не міг заборонити танцювати зі мною якомусь знатному лорду, якщо той висловить таке бажання.

Тому зараз я, незважаючи на суворі погляди Валентина, сонячно посміхалася, стріляючи очима на всі боки. Визначити, хто із тутешніх молодих чоловіків був неодружений, виявилося неважко. Зазвичай дружини трималися поряд зі своїми чоловіками. Та й у всіх, хто вступив у шлюб, після першої шлюбної ночі з'являвся знак у вигляді візерунка, що оперізував зап'ястя. А рукави чоловіків не були надто довгими, тому час від часу задиралися від того чи іншого жесту, оголюючи зап’ятки.

Шукаючи поглядом потенційних наречених, я ненароком кидала на них чарівні погляди з-під пишних вій. І за першу годину отримала три запрошення на танець, познайомившись із знатними молодими людьми. Щоправда, двоє з них мене трохи насторожили, зародивши підозри: чи не буде мені в їхній владі ще гірше, ніж у вітчима зі зведеними братами? Не бажаючи нариватися на нові проблеми, я, тільки-но відчувши недобре, поспішала згорнути всю свою чарівність і намагалася навпаки поводитися так, щоб у них самих не виникло бажання продовжити знайомство — благо з цим у мене був досить багатий життєвий досвід.

Що ж до третього юнака, то він на перший погляд здався мені цілком непоганим варіантом. І після завершення нашого танцю я сподівалася, що він ще запросить мене сьогодні.

Втім, подивлятися на інші варіанти я, звичайно ж, не припинила. І хоча моєю активністю Валентин був явно незадоволений, але вдіяти нічого не міг: формально я не порушувала ні етикету, ні законів королівства Арчесар. Вивести мене з бального залу та наказати не входити туди він не мав права. Єдине, що опікун міг вдіяти — відправити мене з балу додому. Але тоді йому із синами теж довелося б виїхати, а це однозначно не входило до його планів. Адже тут він мав шанси знайти для Крістофера і Бернарда вигідних наречених. Причому вирахувати серед них тих, у кого батько був ласий на азартні ігри, при цьому не надто часто вигравав. І якщо такий відмовиться видавати свою доньку із завидним посагом за юнака недостатньо високого походження, його завжди можна буде, після парочки келихів ігристого вина, підбити зіграти в карти, поставивши контракт на шлюб. У такому разі у Валентина з'явилася б нова іграшка для їхніх мерзенних забав, ще й із солідним посагом. А гроші Валентин любив, дуже любив. При цьому витрачав набагато більше, ніж отримував прибутків. Тому вже навіть зараз, я впевнена, прикидав, коли статок, що дістався від матері Зельди, буде спущено в трубу. Отже, усвідомлював необхідність одружити синів на гарненьких мовчазних лялечках, разом з якими отримає гору золота.

Отже, не боючись, що доведеться покинути бал прямо зараз, я продовжувала фліртувати. Саме перестала танцювати з досить непоганим на перший погляд хлопцем і попрямувала перекусити солодощами. Коли моєї руки, що потяглася за тарталеткою, торкнулися витончені, доглянуті чоловічі пальці, що тяглися за тими ж ласощами.