Розділ 14 або...

     Я дуже втомилася. Останнім часом наша подорож нагадує галоп скаженого скакуна, що тікає від пожежі. Після Актеї, передбачень Расмеліони та сварки Сівольжана зі своєю мамою, ми вирушили на пошуки того самого місця, яке стане домом нам, нашому малюкові та членам команди. За законами конфедерації нам потрібно було відправити запит на отримання коду для мене, як того, хто носить нове життя. Зазвичай самки на час виношування малюка мають особливий статус. Поки робити цього не стали, тому що не всі домовленості з керівником октавієм Мармалоком були підтверджені та внесені кодами, а це означає, що будь-якої миті Сержленеон може вимагати нашого повернення. Кірленеон погодився повернутися в розвідку на свою колишню посаду, взявши в напарники Шермелока. Шкребет отримавши послання зі своєї рідної планети Нетрон, вирішив повернутись у сім'ю, продовживши починання свого нещодавно загиблого батька. Наш кухар виявився настільки потайливим, що про трагедію ми нічого не знали, доки він не повідомив про справжню причину його відходу. Номінально всі члени команди, що є на борту, є, скажімо так, держслужбовцями. Ні, не так, конфедеративними службовцями і тому про пересування або звільнення кожного слід повідомляти. Команду більше ніхто залишати не став. Кір вирішив знайти місце куди він повертатиметься і лише після цього знову вступити до лав військових.

     П'ята планета Ліснау, зігріта зіркою Міроун, з далеку нагадує Землю, маючи лише кілька відмінностей: вона менша за розміром, не має нагромадження льодовиків і такої кількості води, як у нас.

― Ліснау? ― звернулася до Міра.

― Подобається?

― Візуально так. Розкажеш про неї?

― Невелика планета, що стоїть п'ятою в черзі до гарячої зорі Міроун. Газова оболонка, що оточує планету, складається з азоту та кисню, зі слідовими кількостями водяної пари, діоксиду вуглецю та інших газів.

― Е-ем, Мір, здається, ти трохи захопився і зараз нагадуєш суворого професора.

― Так? ― розправив плечі останній, а ось після хитро примружився і підморгнувши вимовив, ― Завжди хотів перевтілитися в цей образ.

― Можемо пограти. Але тільки після того, як розповіси про планету.

― Мила, та що там розповідати. Дихаємо киснем; вода придатна як для вживання, так і для занурення. На планеті росте безліч культур і розвинене тваринництво. Соціальна сфера автономна.

― Що означає автономна?

― Значить, є все, що необхідно для життя.

― Що входить до списку? ― вивертаючись із рук.

― Майданчики для приземлення, госпіталі, магазини, служби, що контролюють чисельність поселенців.

― Поселенців?

― Там немає корінних мешканців. Планета досить молода, але вже вивчена. Хижаки існують, досить великі особини, живуть групами і без потреби не сходять із гір.

― Гори? Там є гори?

― Так, є гори.

― Землетруси?

― Бувають. Будинки будуються так, щоб мешканці були у безпеці. Я хотів сказати, будівлі стресостійкі, ― промовив і зайшовся реготом.

― Що смішного я запитала, ― не зовсім зрозуміла причину веселощів і спохмурніла.

― Ти така мила, ― погладив великим пальцем мою щоку.

― Я, між іншим, намагаюся угніздитися.

― Діано, доню, ― зазирнув до нас Сивольжан, ― Ходімо, перевіримо як там ваше маля поживає.

― Ти налаштував капсулу?

― Я зателефонував колегам, вони скинули параметри і тепер ми зможемо спостерігати ваше з малюком здоров'я. Коли прийде час, капсула допоможе прийняти та обстежити малюка. Чого розсілися, вам що не цікаво, хто там у вас буде?

      Щиро кажучи, в цей агрегат я залазила з деяким побоюванням. Точніше, я боялась. Дуже боялася. Долоньки спітніли, ноги тремтіли, а щелепа постукувала. Лягла, влаштувавшись зручніше, склала руки на грудях і приготувалася. Піііп…, піііп…, піііп…, фуууть. Запрацював прилад. Піііп…, піііп…, піііп…, фуууть…, туц…, туц-туц-туц… піііп…, піііп…, піііп…, фуууть…, туц-туц-туц. Дивлюся на монітор і розумію, троїться в моїх очах, як є троїться. Перше що помітила велику краплю, що біжить у такт мого серця. Перекладаю погляд нижче і бачу ще три краплі, що біжать, трохи повільніше за мою. Ну ось, троїтися. Підіймаю очі на дока та Міра:

― Силь, апаратура справна?

― Справна, ― лікар голосно ковтає.

― У мене щось з зором?

― З чого ти взяла? ― якось тихо питає Мір.

― Мій пульс один, а у малюка три. Напевно, перехвилювалася, ― припустила я.

― Доча, а ти малюка будь-яким любитимеш? ― дуже напружує питання від названого батька.

― Будь-яким. Що з моїм малюком? ― вимогливо.

― З яким? ― пошепки питає той, який майбутній труп, якщо не відповість.

― А там хто? ― тицяю пальцем у відвернутий від мене великий екран.

― А ти кого хочеш, хлопчика? ― Силь.

― З ним все гаразд? ― вже й нижня губа затряслась трохи, й сльози почали навертатися на очі.

― Та й з ним, і з його братом, і навіть з їхньою сестричкою. З ними трьома все гаразд.