Розділ 13

     Повільно ширяємо в чорному мареві космосу, оточені яскравими гранями сліпучих зірок. Пригорнувшись до товстого скла ілюмінатора, що знаходиться безпосередньо в кают-компанії, насолоджуюся видом нашої Землі. Не настільки вона й кругла як я, та й багато хто звикли рахувати. Красиво. Відстань від корабля до будинку звичайно колосальна, але поки що знаходитися ближче нам ніяк не можна. Протягом усього шляху до мого будинку велися переговори щодо посадки та перебування як корабля, так і команди на поверхні. Бюрократія, тяганина і суцільні затримки. Бюрократія невіддільна  частина не тільки Землі, а й у космосі. Ось і доводиться висіти у просторі у прямому значенні цього слова. Чекаємо на відповідь де, як, на чому і в якому складі нам дозволять приземлиться. Повз, неквапливо, пролітає міжнародна орбітальна станція з командою на борту. Вони ширяють усередині свого агрегату, один з них, так само як і я, пригорнувшись до ілюмінатора, розглядає нас. Махнула йому, посміхнувшись, чоловік спочатку широко розплющив очі, а далі щось прокричав своїм товаришам, бо ті, підлетівши до нього, стали тіснитися біля маленького віконця немов діти, що побачили перший цього року сніг.

― Розважаєшся? ― обійняв мене ззаду Мір.

― Любуюсь. Правда, Земля красива?

― Красива.

― Нам дали добро?

― Дали. На Землі ми пробудемо понад десяти днів. Приземлимося в Індії. 

― Це довго. Чому приземлення аж в Індії, ― подивилася на чоловіка, ― Мені завжди здавалося, що такий штаб знаходиться десь у сполучених штатах.

― Судячи з тих координат які ми отримали, в цій Індії відбувається такий безлад, що нашої капсули, яка спуститься з неба, вони й не помітять. А переглянувши зведення зрозумів, що вони можуть і весь наш корабель пропустити. Озвучив ті дані, які ти мені залишала по адресі, де мешкають твої рідні, вони пообіцяли переправити нас і туди, і назад у найкоротші терміни. А ще ми з тобою тепер є офіційними представниками керівника п'ятого квадрата. Всі переговори та домовленості відбуватимуться за нашої безпосередньої участі.

― Що?.. Як?.. ― не зовсім зрозуміла навіщо.

― Без дипломатичної місії ми сюди так просто не потрапимо. Тільки так, — знизав плечима, ― А тут твої рідні. 

     Трохи пізніше з сіяючи усмішкою на обличчі Кірленеон повідомив, що перебування на Землі продовжено на п'ятнадцять днів, дякувати за це нам варто Міленаріонії. Тріда Оуш відчувала за собою провину в тому, що не змогла попередити нас про зміни в планах вищого керівництва ось тепер і намагалася бути скрізь де тільки корисною, а хитрий Кір активно цим користується.

    Я дуже нервувала і переживала збираючись вирушити додому. За час, поки ми не бачилися, сталася така кількість подій, що тепер мені здається минула вічність, а не шість місяців. Зіна не відходила ні на хвилину і щоразу, коли моя рука опинялася в зоні її голови, вона притискалася та скулила:

― Я ненадовго, не хвилюйся. Сивольжан налаштує зв'язок ми зможемо бачитися, ― заспокоювала її, ― Ти доглядай за нашою квіточкою, як би він знову когось не покусав. Гаразд?

     Насіння Кетіани, яке бігло з планети разом з нами, добре прижилося, дало пагони й тепер хапає всіх неугодних, які опинилися в полі його досяжности. Виглядає воно настільки зворушливо, що багато хто забуває про підступний характер останнього, прагнучи підійти ближче. Як з'ясувалося цей живий організм може якийсь час чудово обходиться без ґрунту, в який було висаджено, а якщо простіше, воно мігрує кораблем кусаючи цікавих. З боку виглядає це так: стоїть собі невеликий горщик з гарного легкого матеріалу білого кольору, тисненого малюнком, а в ньому на тонкій ніжці схиливши рожеву голівку та опустивши листочки знаходиться моя квіточка. Можу сказати одне, всі члени команди були укушені ним персонально, двоє укушені двічі й трьом був порваний комбез у місці скупчення пригод. Хижак, мати його так. Прикидається він гарною та корисною квіточкою лише у присутності капітана. А чому? Бо боїться ширяти у відкритому космосі без скафандра. Це дослівна загроза від Міра. Зіну квітка любить. В останньої, мабуть, спрацював материнський інстинкт, вона його годує найкращими шматочками, які своєю чергою дістаються їй від мене. Обидва моїх вихованці далеко не вегетаріанці та, як не дивно, люблять поїсти. Коли до нього підходжу я, він розкриває бутон, ворушить пелюстками, смішно клекоче і стукає корінцями демонструючи позаземну красу. Дивна рослина з зачатками інтелекту, а ще має абсолютну пристосовницьку жилку. Міграція останнього виглядає кумедно. Кетіана вибирається з горщика, чіпляючись одним із корінців і починає рухатися у вибраному напрямку. Рухається повільно нікуди не поспішаючи, а з боку це виглядає як равлик, що несе свій будиночок і повільно повзе у справах. Все це робиться за повної відсутності будь-кого живого. Побачила я зовсім випадково і досі не можу в це повірити. Якщо під час її пересування поруч виявляється хтось, вона прикидається мертвою, обернувшись навколо горщика. Саме в такі моменти й була покусана більша частина команди, решта купилася на зворушливість та беззахисність. Найцікавіше інше, абсолютно чужих кетіана не просто кусає, а ще й шипить, бризкаючи липкою рідиною. При попаданні на шкіру жовтувата рідина викликає свербіння, яке не минає дня три, як би його не намагалися лікувати. Ось така дивна рослина мешкає поруч з нами, а найдивніше для мене те, що ніхто на неї не злиться і не пропонує висадити на найближчій планеті.

― Мамочці подарунок поклала. Толіку мініатюрну флотилію космічних кораблів конфедерації від Сержлеона, поклала. Вітчиму лазерний дриль, поклала, — ляснула себе по лобі, — Йосипу Степановичу забула портфель із подвійним дном, ― цю чудову річ конфіскували в одного з піратів і на моє прохання передали мені ж в особисте користування. Портфель на вигляд був цілком земним та звичайним для тих, хто не знав секрету. Більшість займав прихований відсік, знайти який неможливо, не знаючи кількох деталей. Пірату, гадаю, він більше не знадобиться, а ось моєму дорогому начальнику буде якраз. Юленьці, секретареві, у подарунок приготувала солодкий напій з абікури. Нагадаю хто забув: на смак сік із солодкого фрукта, а ось градус у нього вище ніж у самогоні. Сподіваюся, ранок у дівчини теж буде не з приємних. А ось нема чого займатися підробкою мого підпису, відправляючи мене у всілякі екскурсії на незаслуженому відпочинку.