12.3

Недовго думаючи, стукнула його в залізне чоло:

― Ри-р-р-ить, відповіло це чудовисько.

― А ти не гарчи на мене, банка консервна. Якщо зараз же не відпустиш його, ― палець вказав на чоловіка, що не рухається, ― Я тобі всі проводки через вухо повисмикаю, ― не знаю чи стало страшно цьому створенню, але від Міру він відійшов і попрямував у бік Зіни, ― Вона моя, ― попередила чудовисько, яке блиснуло в мене очима і побігло вишукувати наступну жертву.

     Боячись нашкодити чоловікові, кидатися на нерухоме тіло та голосити на його грудях не стала. Рукою затиснула рану, з якої сочилася кров і вирішила уважніше розглянути ситуацію. Весь простір був заповнений дивними залізними створіннями, решта тих, хто брав участь у побоїщі та був в змозі триматися на ногах, стояли по стійці смирно, нервово косячись на роботів. У широкому проході біля кімнати, де все й сталося, стояли з десяток різноколірних і різнокаліберних гуманоїдів.  З-за плеча одного з них виглядала верхівка агента Ральента. Так ось чиї  лапи злили інформацію та підставили нас під удар. Виходить, у них там своя операція намічалася, ми їм тільки як гарматне м'ясо і були потрібні. Гади. Пальцем намацала пульс у Міру, покликала Зіну, погладила по голові та наказала від нього не відходити ні на крок. Сама ж встала й пішла розмовляти за справедливість.

― Самко! ― урочисто, ― Перед тобою октавій п'ятого квадрата Мармалок Барнабі Гумберт. Схили коліно перед обличчям, що тримає владу та порядок!

― Порядок? ― із сумнівом та злістю.

― Так! ― диви, а урочистості не поменшало, ― Привітай котавія Гаспорняла Усансія Егберта заступника нашого керівника, а також тремти перед ларегалтом Кьюліамом Закарі Джейденем, що є головнокомандувачем воєнізованим підрозділом з безпеки керівної сім'ї.

― Одне питання, ― від злості стиснула щелепу, щоб не зірватися на звичайний мат і образи.

― Так, ― кивнув мені ларегалт.

― Хто вигадав усе це? ― обвела рукою те беззаконня, в якому опинилися завдяки одному з них.

― Я, ― самовдоволено мовив оцей Джейден, ще не знаючи, яка реакція може піти від скривдженої жінки.

― Ясно, ― сказавши це, я, розмахнулася, й з усієї наявної в мене на той момент сили (дурі), вдарила задаваку по гомілці. Чоловік крякнув від несподіванки, перш ніж звалитися на підлогу. У той самий момент мені боляче скрутили руки за спиною.

― Відставити, ― пролунав гучний рик з боку октавію п'ятого квадрата. ― Відійти від неї. Цілком з вами згоден милос, ці дії були непродумані, ― звернувся до мене чоловік вже зовсім іншим голосом. Дивовижна зовнішність. Біла як перший сніг шкіра здається такою прозорою та вразливою, що навіть дихати в його присутності хочеться через раз. Мигдалеподібної форми ока, білок в очницях голубуватий, а зіниці витягнуті в тонку лінію, горизонтально перетинаючи очі. Чорне довге волосся, заплетене в кілька кіс що з'єднані між собою скобами. На тіло обтягує чорний матовий комбез, поверх якого щось подібне до плаща з глибокими прорізами, через які можна розглянути різну зброю, закріплену не тільки на поясі, а також на руках та ногах. ― Подобаюся? ― самовдоволено.

― Ні, ― спокійно, ― Я чоловіка кохаю.

― Похвально. Ось тільки він після такого поранення може й не вижити, ― узяв паузу головнюк усього квадрата.

― Якщо це станеться, я вам гарантую, що весь квадрат навиворіт виверну.

― Страшно, ― спокійно сказав він, ― Фахівця з поранень, швидко! ― раптом голосно скомандував.

     Згорблений лисий дідок з невеликою валізкою пройшов у бік Мірленіона. Присів перед ним навпочіпки, погладив Зіну по голові та почав оглядати капітана. Проробивши кілька маніпуляцій дідок неквапливо зібрав свої інструменти та рушив у наш бік. Краєм ока побачила як усміхнувся Сивольжан, дивлячись у бік мого пораненого чоловіка.

― Жити буде, ― відрапортував дивний лікар, ― Органи не постраждали тільки нервові закінчення та велика втрата крові. Капсула, спокій та догляд.

― Мілос, ― звернувся до мене Гумберт, ― Ви знаєте свою команду в обличчя? ― кивнула, ― Їм буде надано допомогу, ― я знову кивнула та озирнулася. Навіть не уявляю, скільки наших тут може бути.

― Інші? ― виріши уточнити у головного, поки є можливість задовольнити цікавість.

― Спочатку потрібно визначити ступінь провини кожного і від цього буде завісити подальша допомога та доля кожного.

― Жорстоко, ― невинні можуть і не дожити до допомоги.

― Справедливо, ― відрізав він.

― Не сперечаюсь. Цей? ― вказала в бік ларегалта й охвістя його, агента Ральента.

― Визначимо ступінь провини. З цього піде покарання. Їм не варто було діяти так незграбно,  та ще й не повідавши про перебіг цієї операції. Хочу одразу запобігати вашому питанню, я не був введений у курс справи. Для подібного роду дій у моєму оточенні є ларегалт, який відповідає за безпеку.

― Складається таке враження, ніби він спеціально збирався нас знищити.

― Зважаючи на те, що зараз спостерігають мої очі, ― пауза і спокійне, ― Так.

― Ось же козел, ― не стрималася я.

― Ні, він з іншої планети.