Розділ 12

― Ви переоцінюєте свою значущість Діана Едуардівна, ― роздратовано мовив агент, на ім'я Ральент.

― Вважаєте? ― показушно підняла одну брову.

― Абсолютно в цьому впевнений, ― поважно склав руки перед собою.

― І з чого ви зробили такі висновки? — підняла й другу брову.

― У своїй більшості з того, звідки ви до нас потрапили. Земляни корисливі й не вміють тримати свого слова.

― Чудово, ― грюкнула долонями по колінах, ― Тоді прошу нас вибачити, ми з чоловіком дуже втомилися і хочемо відпочити, ― навіть показово позіхнула, не прикриваючи рота рукою, ― Вам варто покинути наш корабель, бо брати участь у тому, що ви гордо кличете "операція" ми не будемо.

― Як не будете? ― з цього сноба за мить злетіла вся зайва лушпайка.

― Ну от якось так... ― розвела руками. ― Ми земляни не просто такі як ви висловилися, ми ще маємо одну відмінну якість, ― драматична пауза, барабанний дріб…

― Яку? ― пошепки.

― Пофігізм! ― підняла вказівний палець в гору.

― Що? ― мабуть, знову перекладач.

― То, що нам пофіг на всі ваші проблеми. Якщо вам важко виконати кілька наших невеликих умов, то й нам важко працювати з вами, — знову ляснула по колінах і спробувала встати з диванчика.

― Та це ж шантаж, ― почав закипати Раль.

― Це зветься угодою, ― не погодилася, сіла назад я і продовжила наполягати на своєму. Ага, замовкнувши й не зводячи очей з агента.

― Я не уповноважений…

― Слухайте, ви що тут усе керівництво зібрати хочете? Зв'яжіться з тим, хто має право розв'язувати такі питання або вимотайтеся, ― розлютилася не на жарт й тицьнула пальцем у бік дверей.

― Дорога, можливо, їм потрібен час, ― зайняв мою позицію Мір.

― У них його немає. Якщо ми завтра не дамо правильну відповідь, тоді просто завалимо ретельно сплановану операцію. Правда, Мілена?

― Так, ― несміливо відповіла дівчина.

― До побачення? ― підняла брову і запитливо подивилася на злого агента.

     Агент Ральент високого зросту, дуже худорлявої статури, як на мене. Зі світлою шкірою, гладким, білим волоссям яке ледве нижче плечей. Довгі пальці, якими він постійно чогось торкається та поправляє волосся. Неквапливі рухи, помаранчева зіниця і його загострені вуха нагадують мені про героїв із фантастичних фільмів про ельфів. Чоловік із мукою на своєму незвичайному обличчі, задер рукав, натиснув маленькі віртуальні кнопки та почав щось тихо намовляти в пристрій. Після цього пройшов до величезного панорамного вікна, повернувся спиною до нас і завмер.

― Чи образився? ― тихо прокоментувала його позу.

― Очікує відповіді, ― так само тихо, нахилившись ближче до мене, відповіла Мілена.

― І довго це триватиме?

― Він надіслав запис останньої години розмов і обговорень. Командування перегляне, ухвалить рішення та повідомить відповідь нам.

     Чекали ми зовсім не довго. Приміщення заповнила гарна класична музика і, хочу вам сказати, не аби яка, а цілком собі земна. Агент злодійкувато глянув у мій бік, на що я схрестила руки на грудях і посміхнулася йому як акула з мультика «Підводна братва».

― Так. Так. Слухаю. Так. Буде виконано. Ні. Ні, не перевищував посадових зобов'язань, діяв згідно з інструкцією. Так. Буде виконано. Передам, ― наш таємничий агент відповідав у пристрій на руці в напруженій позі.

― І? ― я в нетерпінні побарабанила пальцями по підлокітнику крісла.

― Всі ваші вимоги будуть задоволені, ― пауза.

― Кажіть вже, ― поквапила Ральєнта.

― Після того, як ви, нібито вирушите виручати мою підопічну, ― кивок у бік Мілени, ― Ви вирушите особисто знайомиться з октавієм Мармалоком Барнабі Гумбертом.

― З ким?

― Це керівник нашого кварталу, ― пояснив Мір.

― Найголовніший? ― пошепки перепитала в нього.

― Найголовніший, ― як дитині пояснив капітан.

― Жерсть. Мілено, уточнімо деталі та розійдемося відпочивати. Дуже цей космічний день був довгим.

     Проговоривши детальніше наші завтрашні дії, ми розійшлися по каютах. Шерех скинутого одягу, легкі дотики пальців до оголеної шкіри, прохолода спального ложа. Неквапливі рухи, дихання, що збилося, стогін. Тіло бажає більшого, опалюючи чоловіка пристрастю, залучаючи в мережі любові, обіцяючи гармонію та вірність, покірність та обожнювання. Жодних заборон, ніякої стриманості, лише близькість, яка забарвлена всіма відтінками бажання бути його, бути для нього і бути з ним.