* * *

— Прошу, вибачте мені. Можливості мого перекладача не дозволяють правильно розуміти вашу мову. Дозвольте, поставити вам питання та таким чином прояснити для себе деталі операції, ― все це я говорила несимпатичному чоловікові, що має на голові хитромудрі роги. Цікаво, а це дружина його так постаралася чи все ж таки расова особливість?

― Самки дурні! ― розлютився він, ― І ваше прохання є тому доказом, ― його палець з довгим пазуром затрясся в мій бік.

― Месер Арангус, без цієї самиці наше завдання стане провальним. Випливуть факти про вашу безпосередню участь. Ви повинні розуміти з кого почнуть питати в першу чергу, ― о, а це Мір, піднявшись зі стільця, нагадав деяким, навіщо ми всі тут зібралися.

     Історія, вірніше операція, в якій ми повинні взяти безпосередню участь настільки банальна і життєва, що вражає лише одним: ми далекі від землі, а у відносинах тих, хто владує, нічого не змінюється.

     Всесвіт настільки величезний і нескінченний, що вивчити всі його куточки не виходить навіть з новітніми технологіями. Та частина галактики, в якій ми зараз, є п'ятим квадратом. Конфедерація складається з семи квадратів, куди входять вивчені та відомі точки всесвіту. Це ті точки, до яких вдалося дістатися, вивчити планети, що їх населяють. Кожен квадрат має свого, скажімо так, керівника. Керівник має помічників, основу яких складають військові у високому чині, як у п'ятому квадраті, в якому ми зараз і знаходимося. Кожен квадрат займає величезну площу і зрозуміло, що одному або двом впорається неможливо. Тому існує розгалужена система влади. Арангус обіймає пост, який можна порівняти з нашинським мером міста. Птах, він, не надто високого польоту, проте життя іншим зіпсувати може. Вся суть операції полягає у тому, щоб повернути у рідні пенати його доньку. Ось цікаво, абсурдність його дій видно тільки мені? Чи тут все ж не так просто, як нам з Міром підносять?

― Погарячкував, ― буркнув собі під ніс рогатий.

― Найцікавіше, лаєтеся ви голосно і розбірливо, а перепрошуєте так тихо, що зовсім неможливо розчути жодного слова, ― він мене злить неймовірно. Стримуюсь як можу.

― Я не перепрошував, ― знову здійнявся рогатий.

― А варто було б, ― склала руки перед собою хрест навхрест. І пальцем не ворухну, поки не побачу до себе поваги.

― Перед самкою? ― скривив губи він.

― Як хочете, ― розвернулась у бік виходу і стала повільно йти. Почула, як за спиною відсунувся спочатку один стілець, а потім другий. Оу, приємно, що я маю підтримку.

― Сержиленіон куди зібрався? ― нетерпляче й тремтячим голосом промовив рогатий.

― Вважаю за краще залишити недалекоглядного керівника, залишившись добрим батьком. Арангусе, ми тут зібралися розв'язати твоє особисте питання, не пов'язане з безпекою зони твого командування. І замість того, щоб розплющити очі на очевидні речі, ти зриваєш гнів на моїй дочці. Вона довела ступінь своєї грамотності вивівши команду з прицілу маркіонців, ― стоячи біля самих дверей, рукою вказав на мене. Вдячно посміхнулася Сержу. Навряд чи він думає так насправді, але дякую. Та й мої дії полягали лише в маскараді, а не в розробці операції з мого порятунку.

     Отже, історія Арангуса стара як світ. У нього є дочка, вона єдина дитина в сім'ї.  Він, як керівник невеликої ділянки, вирішив просунутися кар'єрними сходами за допомогою своєї кровиночки. «Мілос» так звертаються до самки вищого ладу, як я зрозуміла з лекції, прочитаної мені Сивольжаном. Ця сама милоси є не ким іншим як освіченою, вихованою жіночою особиною народженою в забезпеченій сім'ї. Дивне ставлення до дівчат, самі пригнічують і самі ж на це потім нарікають. Але так не скрізь. Мені вручили матеріали для самостійного вивчення, а там я виявила цілком цивілізоване суспільство з рівними правами у різностатевих особин. Як так, не зрозумію. Пірати закинули мене у квадрат, де через недолуге керівництво багато планет не розвиваються. І навіть покращуючи своє життя різними технологіями вони стоять на місці. Сумно, але тепер зрозуміло, чому Мір залишив свою посаду, пішовши з командою у вільне плавання. Вони з Кіром хочуть іншого життя, як для себе, так і для своєї сім'ї. Хіба можна їх у цьому звинувачувати? Думаю ні. Що найцікавіше Земля розташовується на межі п'ятого та шостого квадратів. Існує офіційна заборона на вільне відвідування деяких планет, тож наша в цьому списку двадцять восьма. З нами налагоджено офіційний контакт і всі переговори відбуваються виключно зі спеціально створеною невеликою групою людей, присвячених в історію, життя, розвиток та, в загалом, в існування конфедерації. Приземлення в будь-якій точці Землі без оповіщення й контакти з населенням категорично заборонені. Багато в чому це пов'язано з тим, що люди не зовсім готові до таких зустрічей, а багато в чому, що після останньої передачі нової технології на Землю ми мало не занапастили все живе. Загальні риси землян мене не особливо порадували: схильні до насильства собі подібних, невмотивовано агресивні, хитрі, недалекоглядні, але швидко вчаться, швидко адаптуються під ситуацію. Ось тобі й портрет усього людства. Прикро? Звичайно, а якщо зріти в корінь – правда. Так, на багатьох планетах теж існують війни, але проходять вони з однією великою відмінністю від наших. Тут хочуть захистити живих істот від загарбників, даруючи їм свободу і життя, а в нас хочуть поневолити. І використовують для цього все до чого додумалися. Замість того щоб втілювати технології у розвиток планети та захист навколишнього світу ми знищюємо незгідних з нашою точкою зору. Але я узагальнила, не всі народи в нас такі. Але є ті, що цілеспрямовано знищують живе. Далеко пішла у міркуваннях від нинішньої проблеми яка є тут та зараз. Повернемося до наших баранів, е-е-м... Після повноліття, яке настає виключно відповідно до твоєї раси та родовища, ти вільний чинити так, як прийде у твою голову. Крім одної дії – з'єднання. По-нашому одруженні. Ніхто не може дати чіткої відповіді чому так відбувається, але сім'ю створити ти маєш право лише з дозволу свого батька, матері чи опікуна. Твою заявку розглянуть після того, як надійдуть подібні заявки й від тих хто опікується тобою на момент з'єднання. Багато хто цим активно користується, диктуючи, нав'язуючи своїм дітям умови. У нашому випадку це якраз і сталося. Молода, симпатична тасканка з планети Тасканія зустрічалася з хлопцем, який не подобався її батькові. Юнак загинув за вкрай дивних обставин, а дівчину, не давши їй навіть пожуритися, зібралися видати заміж і, природно, без згоди з її сторони. Дівчина виявилася не з боязких. За кілька годин до церемонії з'єднання вона втекла. Після довгих пошуків виявили біженку в наложницях у владики пустельної планети. Нам належить з'ясувати чи з власної волі опинилася там дівчина. З'ясувати, а потім витягти її з лап владики. Це не мої слова, а слова її батюшки. Дочку він все ж таки любить, а от поважати, поки що, не навчився.