10.1

— Я не твоя, — страху не було.

— Його? — кивок у бік Міру.

— Моя, — встав переді мною капітан, буравлячи поглядом владику.

— Тоді бережи її. Вас випустять. Стрілки повернулися на основу. Самка! — звернувся до мене він, — Якщо тебе не влаштує твій чоловік, повертайся, прийму, — і екран погас.

— Ось як, — підняла палець до верху.

— Тільки спробуй, — притиснув до себе капітан.

— Кайся, грішнику. Що ти там не хотів, а вийшло?

— Вибач? — невпевнено покаявся капітан.

― На вибачення не схоже. Розповідай, що там за умови висунув твій батько.

― Після того, як ми знайшли тебе і почали розробляти план, зрозуміли одну річ: незаміжню дівчину вивезти з планети не вийде. Якщо така є, вона може бути або з кровним братом, або з батьком. Запобігаю твоєму питанню про Сівольжана, у цього народу не існує поняття названих рідних. Документи федерації ніхто розглядати не став би, у них на все своя думка. Єдиним правильним рішенням було видати тебе заміж, — замовк.

— Чому за тебе?

— Я красень, — пропустив волосся крізь пальці й підморгнув.

— Ніхто не сперечається, — посміхнулася.

— Ти справді так вважаєш? — зазирнув мені у вічі.

— Ти теж так вважаєш, ні? — махає головою, що ні. — Даремно, ти живий, доступний і такий... чоловік.

— Я мало іноді розумію з того, що ти говориш.

― Так чому саме ти?

— Я старший син свого батька, ― відвернувся від мене, — Минулого року виходячи зі своїх років мені потрібно було вибрати пару і ввести її у рід. А я не готовий до цього. Та й не було в мене на прикметі самки, з якою я зможу прожити решту життя, виховуючи потомство, ― опустив голову, ― Ти увірвалася як ураган на Канту. Це така безлюдна планета, на якій все живе загинуло через раптовий ураган. Вдерлася на мій корабель, у моє життя зі своєю несхожістю на інших. Сподобалася екіпажу, дала притулок маловідомій тварині й, зрештою, полонила мою душу. Наші самки, коли їм подобається самець, стають активними, демонструючи себе з кращих сторін, а ти… я не міг зрозуміти подобаюсь тобі хоч трохи чи ні. Ти не виявляла інтересу ні до кого, даючи мені тим самим надію. Коли сталося викрадення та з'ясувалися деталі нашого відльоту з чужої орбіти, я прийняв рішення, і ти, нагадую, прийняла його. З моменту введення коду та згоди сторони ми єдині. Ми…

— Одружені, ― тепер зітхнула я, зовсім не знаючи, як ставитись до його одкровень. Гаразд, подивимося, що він нам розповість далі, ― Умова, що там з умовою? ― нагадала йому.

― Мій батько погодився дати згоду на союз та вбити код лише за однієї умови, ― замовкнув, ― Я повинен взяти участь у кількох операціях.

― Що за операції?

― Батько є чинним головнокомандувачем центрального флоту федерації.

— Круто, — щиро здивувалася я.

— Я і Кір служили в розвідці, а відпрацювавши належний термін звільнилися, пішовши у вільне плавання.

— Вільне плавання? — мені здалося, що він сказав це з часткою гордості.

― Це означає: відмова від регалій, чину та подальшого служіння.

― Батькові не сподобалося твоє… ваше рішення?

— Ми пішли вдвох. Якому батькові може сподобається те, що сини відмовляються йти його стопами? Наш шалений, він все шукав можливість повернути дітей до ладу.

― Знайшов?

— Так. Моє бажання врятувати нестерпну землянку розв'язало йому руки.

— Звучить образливо, — почухала потилицю, зморщивши ніс.

— Чому? - очі округлились в подиві. 

― Виходить я стала тією причиною, яка зруйнувала твоє переконання та бажання жити своїм власним життям.

― Ти стала тією, яка довела мені, що я можу хотіти не лише тіло, а й душу. Я не міг допустити того, щоб ти стала дружиною когось іншого, але і як ти ставишся до мене по-справжньому, — і вже тихіше, — Не підозрював.

― Ти підписався на щось ризикове, так? — не стала загострювати увагу на своєму мимовільному визнанні у любові до капітана, що була зроблена посеред пустелі в невеликій печері.

— Мене завжди дивувала твоя здогадливість і кмітливість.

— Твій батько з дуба впав, посилати рідну кров на таке?

— Можливо таким чином він вирішив, що я або стану героєм, або...

— Загинеш як герой. Ось зас... брудно дупий чоловік.

— Ось тільки умова змінилася. Мій батько, ― замовк.

― Твій батько вирішив, що зі мною теж таке можна прокрутити? — посміхнулася і заліпила йому ляпас.

— За що?

— За те, що збирався мене залишити вдовою, а заразом і за те, що хотів зіпсувати життя своєму батькові.

— Чим? — розгубився чоловік.

— Мною.

— Не подумав, ― розгублено.

— Ось бачиш, а твій батько прям відчув. Тепер викладай про ту операцію, яку потрібно завершити позитивно.