* * *

     Приземлення та паркування на станції під назвою Бюрн, з нашими несправностями, виявилося жорстким. Навіть міцні ремені не врятували від синців, саден й незначного забиття ліктя. А вийшовши з корабля, перед очима з'явилась не найчудовіша картина. Станція була старою зі зношеним устаткуванням й це не просто відчувалося, про це кричала кожна деталь. Під величезним куполом, з купою заплутаних вуличок, дивних істот і продажних чиновників, жили цілком собі нормальні інопланетяни гуманоїдного типу. Принаймні так зазначалось в довіднику, що на швидку руку, склав для мене новоспечений тато. Під руку з Міром із Зіною на поводу та у своєму костюмі я виглядаю цілком гармонійно вписуючись у квапливе життя станції. Але життя станції, її мешканців, без проблем для мене та команди, можна розглядати лише в віддзеркаленні блискучих поверхонь, бо йти треба низько опустивши голову. Й так шкода, що не можна роздивлятися перехожих. Йду за чоловіками у напрямі готелю, або тимчасового будинку. Так перевів мій перекладач. Сивольжан, до речі, повідав як можна втрутитися в тестовий перекладач, поповнюючи його новими словами або змінюючи значення. Зручно, а ще й прекрасно, що ніхто не здогадується про цю дрібничку, а я, тим часом можу чути й розуміти інших.

     Номер нам з братами виділили на трьох. Мене порадувало те, що не доведеться залишатися наодинці з Міром. Бо останнім часом мене стали лякати романтичні думки які лізуть без попиту у голову. Напевно, безглуздо дожити до такого віку і по-справжньому не захоплюватися чоловіками, але це так. Якось на Землі не знайшлося представника протилежної статі, який займав би мої думки своїм образом. А тут ось, на величезній відстані від Землі, подивіться на нього, знайшовся! Найбезглуздіше в цій ситуації те, що я боюся здатися смішною, а ще одній з багатьох жінок, які у нього були. Одній з багатьох, адже так він заявив Кіру:

― Вона така, як і всі, ― якщо бути точною. Це моя розсудливість малює карлючки на гордості, а тілу все одно й на мораль, й на все, що там мозок вигадує. Тіло вимагає чоловіка, ласки та близькості. Ось така бунтарська у моєї душі оболонка.

     Номер в готелі не вражає уяву розкішшю тканин або багатством матеріалу. Дворівневий, розділений на зони номер та вихід на відкриту терасу. Ось дивно вихід є, а ось виходити туди й зовсім не хочеться. Уважно оглянувши усі кути, шафи й кімнати, чоловіки розділили між собою обов'язки. Мір повинен був відправитися назад на корабель, щоб віддати потрібні накази щодо ремонту, підписати кошторис до результату обстеження судна, а також внести первинний внесок-плату за роботу. Кір залишився стерегти мене у номері. Почуваючи себе все ж трохи полонянкою я вирішила вийти на балкончик і оглянути місце нашого тимчасового та вимушеного перебування.

     Сірість будівель, сліпуче світло неонових вивісок, негарне передчуття й дивний прикус на язиці змусили мене повернути до входу в приміщення. Не дійшла, мене немов накрило сіткою. По відкритих ділянках шкіри полоснули тисячами ножів і моя свідомість, не витримавши болю, занурилася в темряву.