Авторська поезія

Давай втічемо

Запалюж дух - захід червоного сонця,
Горизонт палає, й зникає в сутінках ночі. 
Я блукаю у сенсі, як промінь серед тіней, 
Я знаходжу правду серед своїх людей.
І немає краю, коли зливається небо із морем 
І немає піщинки серед безкрайніх пісків. 
Так давай загубимось, десь, посередині
Так давай втічемо, у край де немає зими. 
Де спокій, розчісує, коси на нічь
І сорочку вдягає, тиша, на наші тіла 
Де лаванда, цвітом, вкриває постіль 
Де ліжком стане, сама земля. 
Теплий вітер здійматиме наші сни,
А ранком, прокинувшись, будем - 
Летіти, як дикі птахи. 
Не знаючи втоми, не рахуючи час
Там, де ніхто, не віднайде нас.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше