Авторська поезія

Юність

Юність заплітала коси, 
Мені зав'язала туго. 
Я знала що буде не легко, 
Та не знала що буде худо. 
Холод нещадно хльостав руки, 
Плечі здригалися часто,зибко
І ховаючись під теплі ковдри,
Я ніяк не могла зігрітись.
Погляд потроху ставав суворим,
Вуста стикалися все сильніше
І дедалі важче вдарити словом,
Я все краще вчилась крищати мовчки.
Я дивилась в обличчя людям
І торкалась людської плоті.
Тільки бачила погляд звіриний
І звірину спрагу крові .




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше