Авторська поезія

Літо

На засмаглім від сонця і бруду обличчі, 
Проникає сяйво літа в зіниці. 
Пряна трава полонила тіло, 
Малина фарбує руки угріло. 
Колос в танго з вітром зірвався, 
Подих легкий в легені урвався. 
Так щиро душа калатала груди, 
Так сміло і красно шептали губи, 
Слова довіри, прощання, надії, 
Кожна клітина віддалась мрії. 
І небо було вже розступилось, 
Залишило хмару, забрало зливу. 
Волосся туге закривало очі - 
В очах сміялися думи дівочі. 
Грали зайчики сонця, шкодливо на тині.
Сяяли, маяли, цвітом бурштиннім.
Солодкий нектар тамував спрагу,
Збирався хміль, варилась брага.
В тіні дерев, під шумом листів,
Бурліли думи юнних дів.
Гойдали хвилі жар у тілі
Плечі змокрілі,  пригорілі.
Медом ніч закрила днину,
Заснула дівчина  в сизу годину .




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше