Я ніколи не була одною,
Самотність мені лише снилась.
Світанок чекав - золоченою,
Промінням - світилась вкритая.
Заглядало сонце в зіниці,
Цілувало руки мої.
Я боялась найбільшої втрати,
Я боялась вічність зими.
І весну зустрічала боса,
Із розплетеною косою.
Проліском розцвітала -
В березні під вербою.
Долоні впивалися в землю,
Рідну з самого дитинства.
Вони її обіймали,
Сніг танув у мене на серці.
Кричала душа з птахами,
Злітала до самого неба.
Я чистіше не чула співу,
І сильніше його відчувала.
Оду сонцю шептали губи,
Я нікого так не любила.
Я ніколи не була одною,
Самотність мені лише снилась.
Відредаговано: 17.05.2021