РОЗДІЛ 23. Новини від Данила, батьківська "охорона" і таємниці минулого

Недільний вечір проходить у теплій атмосфері — обидві родини сидять за столом, їдять вареники, розповідають історії.

Аніта розказує, як маленький Арсен у шість років "відкрив бізнес" — продавав сусідам малюнки за 10 копійок:

— І знаєте, що найсмішніше? Люди КУПУВАЛИ! Він уже тоді вмів переконувати!

Арсен червоніє:

— Мам, не треба...

— ТРЕБА! — мама підтримує Аніту. — Міра має знати, яким ти був!

Я усміхаюся, дивлячись на нього:

— Ти був підприємливим.

— Я був надокучливим, — виправляє він.

Вартан додає:

— Ти був цілеспрямованим. Це різниця.

Раптом телефон Арсена вібрує — повідомлення від Данила:

**"Шефе, терміново. Маємо проблему. Подзвони."**

Арсен дивиться на мене — я бачу тривогу в його очах.

— Вибачте, — каже він, встаючи, — мені треба відповісти на дзвінок. Робоче.

Він виходить на балкон.

Я намагаюся не показати хвилювання, але мама одразу бачить:

— Мирочко, все гаразд?

— Так, мамо. Просто робота.

Аніта бере мою руку:

— Не хвилюйся, доню. Арсен завжди справляється.

Через п'ять хвилин Арсен повертається — обличчя напружене, але він намагається усміхатися:

— Вибачте. Все в порядку. Просто... треба завтра вранці зустрітися з командою.

Вартан дивиться на нього:

— Проблема?

— Невелика. Вирішимо.

Але я знаю — це не невелика.

Це щось серйозне.

---

## Пізно ввечері: коли всі сплять, а правда вилазить

Опівночі, коли батьки нарешті розходяться спати (мої — у спальні, його — в гостьовій кімнаті), ми з Арсеном залишаємося на балконі.

Холодний листопадовий вітер, вогні Києва, тиша.

— Що сказав Данило? — питаю я тихо.

Арсен стискає поручень балкона:

— Максим найняв журналіста. Готує "розслідування" про мене. Про те, як я "вкрав" компанію. Про "темні схеми". Про все, що може вигадати.

Моє серце стискається:

— Коли він оприлюднить?

— За тиждень. Якраз перед весіллям.

— Боже...

— Він хоче зруйнувати мою репутацію саме тоді, коли я найщасливіший. Щоб цей день асоціювався не з радістю, а з катастрофою.

Його голос тремтить — не від страху, а від люті:

— Він не просто хоче перемогти. Він хоче знищити.

Я підходжу, обіймаю його ззаду:

— То ми не дамо йому.

— Міро, якщо це вийде в ефір... китайці можуть відкликати контракт. Партнери — відмовитися. Компанія...

— Вистоїть. Бо у тебе є правда. Бо у тебе є команда. Бо у тебе є Я.

Він повертається, дивиться на мене:

— Ти не боїшся, що це зачепить і тебе? Що тебе називатимуть "дружиною шахрая"?

— Нехай називають. Мені байдуже. Бо я знаю, хто ти насправді.

Він обіймає мене так міцно, що я ледь дихаю:

— Що я зробив, щоб заслужити тебе?

— Врізався в моє життя, — усміхаюся я. — Буквально.

Він сміється — коротко, але щиро.

— Завтра Данило, Софі і я підемо до адвокатів. Будемо готувати контратаку. Офіційну заяву. Докази.

— Я піду з вами.

— Міро...

— Не сперечайся. Я — частина цього. Я йду.

Він дивиться на мене довго:

— Добре. Разом.

---

## Ранок понеділка: батьківська ініціатива

Наступного ранку я прокидаюся від гучних голосів у вітальні.

Виходжу — і бачу картину, яка викликає одночасно сміх і жах:

Мій тато, Вартан і... чомусь бабуся Галя сидять за столом з ноутбуком, записують щось у блокнот.

— Що ви робите? — питаю я обережно.

Тато піднімає голову:

— Мирочка! Доброго ранку! Ми плануємо охорону весілля!

Я моргаю:

— Що?

Вартан пояснює:

— Арсен розказав нам про Максима. Про загрози. Ми вирішили допомогти.

Бабуся Галя додає:

— Я вже подзвонила Петровичу з нашого села. Він колишній міліціонер. Він приїде з трьома хлопцями. Вони постоять по периметру.

Я хапаюся за голову:

— Бабусю, це не потрібно...

— ЯК не потрібно?! — обурюється тато. — Хтось хоче зіпсувати весілля моєї доньки! Я НЕ ДОЗВОЛЮ!

Вартан киває:

— Я теж покличу своїх. З Одеси. Чотири чоловіки. Надійні.

Арсен виходить із спальні, чує це — і замирає:

— Що?

Тато встає:

— Арсене, ми обговорили. На весіллі буде наша охорона. Надійна. Перевірена.

— Але... у мене вже є охорона...

— ПРОФЕСІЙНА? — питає Вартан.

— Так. Компанія безпеки. Ліцензована.

— А НАША — сімейна, — каже тато. — Вони зроблять ВСЕ, щоб захистити.

Бабуся Галя додає:

— А я принесу освячену воду. На всяк випадок.

Я дивлюся на Арсена — він намагається не сміятися:

— Дякую. Щиро. Але професійна охорона вже все організувала...

— А наша буде ДОДАТКОВОЮ! — не здається тато. — Подвійний захист!

Арсен зітхає, розуміє, що не переможе:

— Добре. Дякую. Будемо вдячні за допомогу.

Тато і Вартан потискають одне одному руки — угода скріплена.

Я підходжу до Арсена, шепочу:

— Вибач. Вони хочуть допомогти.

— Я знаю, — він усміхається. — Це мило. Божевільно, але мило.

---

## Офіс: зустріч із командою

Опівдні ми в офісі — Арсен, я, Данило, Софі і адвокат Арсена, Максим Григорович (так, іронія долі — його теж звуть Максим).

Данило показує екран:

— Отже. Журналіст, якого найняв Лисенко, — Ігор Савченко. Працює на "незалежному" онлайн-виданні. Спеціалізується на скандалах.

Адвокат киває:

— Я його знаю. Він бере гроші за замовчування чи оприлюднення. Не найчистіша репутація.

— То що ми можемо зробити? — питає Арсен.

— Випередити, — каже адвокат. — Оприлюднити СВОЮ версію. З доказами. До того, як він встигне.

Софі записує:

— Потрібна прес-конференція?

— Ні. Краще — інтерв'ю. У серйозному виданні. "Українська правда", наприклад. Або "Економічна правда". Розповісти все — про історію ARTECH, про Максима, про його спроби помститися.

Данило додає:

— А ще можна оприлюднити докази, що він підкупив Олега. Що він фальсифікує документи.