РОЗДІЛ 18. Інтерв'ю, коментарі і перший зрадник

Ранок понеділка починається з того, що я стою перед дзеркалом і намагаюся не впасти в непритомність.

Софі крутиться навколо мене з щіткою для волосся, тушшю і виразом обличчя "все буде ідеально":

— Міро, дихай. ДИХАЙ.

— Я дихаю!

— Ти тремтиш так, ніби зараз розвалишся на частини.

— БО Я ЗАРАЗ РОЗВАЛЮСЯ!

Вона ставить мене перед собою, бере за плечі:

— Слухай мене уважно. Ти — не просто дівчина, яка врізалася в машину. Ти — жінка, яка закохалася. Яка бореться за свого чоловіка. Яка не боїться говорити правду. І це СИЛЬНО. Розумієш?

Я ковтаю грудку:

— Так.

— То покажи це. Покажи їм, що Арсен — не холодний бізнесмен. Що він — людина. Яка любить. Яка будує сім'ю.

Вона поправляє моє волосся, усміхається:

— А тепер подивися на себе.

Я дивлюся в дзеркало.

Темно-синя сукня. Легкий макіяж. Волосся розпущене, хвилями.

Я виглядаю... впевнено.

Навіть якщо всередині паніка.

— Ти готова? — питає Софі.

— Ні, — чесно кажу я. — Але піду.

Вона усміхається:

— Це найчесніша відповідь.

---

 Студія: де все стає реальним

Інтерв'ю записують у невеликій студії в центрі Києва — "Ранок з Україною", один із найпопулярніших ранкових шоу.

Коли ми приїжджаємо, мене зустрічає натовп — камери, журналісти, спалахи.

— ПАН ВАРТАНЯН! КОМЕНТАР!

— МІРА! ДИВІТЬСЯ СЮДИ!

— ВИ СПРАВДІ ОДРУЖУЄТЕСЬ?

Арсен бере мою руку, стискає міцно:

— Я поруч. Завжди.

Я киваю, намагаючись не тремтіти.

Ми заходимо в студію — світла, камери, декорації у вигляді затишної вітальні.

Ведуча, Оксана, жінка років сорока, з теплою посмішкою, підходить:

— Доброго ранку! Дякую, що прийшли!

— Дякую, що запросили, — каже Арсен.

Ми сідаємо на диван — я намагаюся виглядати природньо, але мої руки тремтять так, що я стискаю їх разом.

Арсен бачить, кладе свою руку на мої.

Одразу стає легше.

Оксана сідає напроти:

— Отже, ми в ефірі через хвилину. Питання будуть про вашу історію, про звинувачення Максима, про весілля. Відповідайте так, як відчуваєте. Без фільтрів. Люди люблять щирість.

Я киваю.

Камери вмикаються.

Червоне світло.

Ефір.

Оксана усміхається в камеру:

— Доброго ранку, Україно! Сьогодні у нас особливі гості — Арсен Вартанян, засновник компанії ARTECH, і його наречена, Міра Коваленко. Ви всі бачили скандал у соцмережах, звинувачення, чутки. Але сьогодні ми почуємо їхню версію. Арсене, Міро — доброго ранку!

— Доброго ранку, — кажемо ми синхронно.

Оксана повертається до мене:

— Міро, давайте почнемо з вас. Розкажіть — як ви познайомилися з Арсеном?

Я глибоко дихаю:

— Я... я врізалася в його машину.

Оксана моргає:

— Вибачте?

— Так. Це був мій перший день за кермом. Я нервувала, заплющила очі на секунду і... бум. Врізалася.

Арсен усміхається:

— Вона молилася вголос. Я чув.

Оксана сміється:

— Серйозно?

— Серйозно, — киваю я, червоніючи. — Я думала, що він мене вб'є. Але він... він просто взяв мене і повіз на переговори.

— Як "взяв і повіз"?!

Арсен відповідає:

— Я спізнювався. Часу не було розбиратися. То я... — він усміхається, — ...посадив її в машину і поїхав.

— ВИ ВИКРАЛИ ЇЇ?! — Оксана аж підстрибує.

— Технічно — так, — Арсен дивиться на мене. — Але вона не втікала.

— Бо я боялася! — кажу я, і всі сміються.

Оксана витирає сльози:

— Це найдивніша історія знайомства, яку я чула!

— Я теж так думаю, — усміхаюся я.

Оксана стає серйознішою:

— А що було далі? Як ви закохалися?

Я дивлюся на Арсена:

— Поступово. Він... він був холодним спочатку. Закритим. Але потім я побачила його справжнього. Доброго. Смішного. Того, хто їсть борщ моєї мами і говорить комплімент, навіть якщо йому не смачно.

Арсен протестує:

— Мені було смачно!

— Ти скривився!

— Бо було гаряче!

Оксана сміється знову:

— Ви милі разом. Справді. А що з весіллям? Ви справді одружуєтесь через три тижні?

— Так, — каже Арсен твердо.

— Але ж... звинувачення? Скандал? Максим каже, що ви вкрали його ідею...

Арсен стає серйозним:

— Максим бреше. ARTECH — моя компанія. Я створював її з нуля. Усі документи, патенти, реєстрації — на мене. Він був партнером, але не засновником.

— То чому він так каже?

— Бо заздрить, — кажу я раптом.

Усі дивляться на мене.

Я продовжую:

— Вибачте, що втручаюся. Але... я бачила, як Максим дивиться на Арсена. З заздрістю. З ненавистю. Він не може змиритися, що Арсен щасливий. Що він відбудував життя. Що він... що він знайшов мене.

Сльози підступають до очей:

— І я не дам йому зруйнувати нас. Ніколи.

Тиша.

Оксана витирає очі:

— Міро... це було дуже щиро.

Арсен бере мою руку, цілує:

— Дякую.

Оксана повертається до камери:

— Шановні глядачі, ми робимо коротку перерву. Але залишайтеся з нами — далі буде ще цікавіше!

Камери вимикаються.

Оксана підходить, обіймає мене:

— Ти була ідеальною. ІДЕАЛЬНОЮ.

Я витираю сльози:

— Серйозно?

— Серйозно. Люди повірять. Бо ти не грала. Ти була собою.

Арсен обіймає мене:

— Я пишаюся тобою.

І я розумію — так, може, я впоралася.

---

## Реакція публіки: коли інтернет вибухає

Через годину, коли ми повертаємося до офісу, Данило зустрічає нас із телефоном:

— ШЕФЕ! МІРА! Дивіться!

Він показує екран — соцмережі ВИБУХЛИ.

Коментарі під відео інтерв'ю:

"БОЖЕ, ВОНА ТАКА ЩИРА! Я плачу!"

"Вони СПРАВДІ кохають одне одного!"

"Максим — брехун! #StandWithArsen"

"Міра — королева! Захищає свого чоловіка!"

Але є й інші:

"Вона грає. Очевидно ж."

"Арсен купив її. Типова золота копачка."

"Максим правий. Арсен — злодій."

Я читаю, і моє серце стискається:

— Деякі не вірять...