Глава 28

Наступного дня Отець Вільямс із нетерпінням чекав на повернення Ванесси або ж хоча б на будь-яку звістку від Лео щодо того, як саме просувалася справа його друзів.

Його тішило, що Ванесса вирішила довіряти йому настільки, що запросила решту своїх друзів обговорити їхній план саме на території його церкви. Він розумів, що дівчина знала, що там їх ніхто не зачіпатиме, і там вони були у повній безпеці. Однак ризики цієї небезпечної гри щоразу збільшувалися, і отець Вільямс не був певен, чи досягли вони свого піка.

Як-не-як, він в певному чині був відповідальний за Ванессу та її долю, і священник відчував необхідність переконатися в тому, що все було гаразд. 

Час починав наближатися до півдня, коли нарешті священник побачив знайомий силует, що наближався до церкви. 

Ванесса виглядала більш зосередженою, ніж зазвичай, і одразу було видно, що її щось турбує. 

— Я радий бачити тебе і радий знати, що у вас з друзями все гаразд, і ти повернулася неушкодженою, дитя моє. — спокійно промовив отець Вільямс. — Чи можу ж я поцікавитися, що б привело тебе до мене цього разу? 

— Мені потрібна ваша допомога, і, можливо, поради. — зізналася Ванесса. 

— Авжеж, ти ж знаєш, що я завжди тут саме для цього і для будь-якої допомоги, що є в межах моїх сил і можливостей. — сказав отець Вільямс. Він жестом запропонував Ванессі пройти за нею всередину храму, аби вони могли поговорити без зайвих свідків, які могли б трапитись на вулиці.

Дівчина мовчки пішла слідом. Поки вони крокували кам'яною підлогою з химерними візерунками, що розставилися на весь храм, Ванесса ніби обдумувала, що саме сказати і як би тактовніше чи, можливо, правильніше сформулювати своє прохання і пояснити усю ситуацію отцю Вільямсу. 

Нарешті вони зі священником сіли на одній із довгих лав, що зазвичай призначалася для прихожан під час проведення молитов, які тут служили втіхою та розрадою для багатьох.

Особливо у часи найбільшої скрути та найбільших внутрішніх поневірянь будь-кого із жителів міста. 

— То чим я можу тобі допомогти цього разу? – запитав отець Вільямс. Ванесса шумно видихнула, все ще збираючись з думками.

— Я хотіла запитати, чи не маєте ви інформатора, але не зовсім у Пайора, — обережно почала дівчина. 

— Розумію, куди ти хилиш, — кивнув отець Вільямс. — Певно, ти підозрюєш, що Даріус міг мати зв'язки за морем?

— Ми в цьому переконані. — не стала заперечувати дівчина. — Ймовірніше за все, ця ниточка виведе у Блоглейм, але ми не знаємо, що там відбувається. Брат Дункана мовчить, і навіть якщо відповість, я сумніваюся, що він зможе дати достатню кількість потрібної нам інформації. 

Отець Вільямс мовчки кивнув, обдумуючи свою наступну відповідь.

— Я маю інформатора у Блоглеймі.  — кивнув священник. — Спробую з ним зв'язатися. Певен, найближчим часом він надасть свою відповідь і, можливо, проінформую про те, що тебе цікавить. І якщо Даріус справді має там зв’язки і переховується тепер там, то ви про це дізнаєтесь. Та ти маєш розуміти, що жодних гарантій я тобі тут не даю і не можу їх дати. 

— Як і в більшості ситуацій. — хмикнула Ванесса. — Але досі це дуже нас виручало. Дякую, Святий Отче.

— Я завжди радий допомогти, тим паче, що ви служите благородній справі, і я просто не можу залишатися в стороні. 

— Чи можу ж я поцікавитись, хто саме ваш такий загадковий і неймовірний інформатор, про якого ви щойно згадали. – поцікавилася дівчина. 

— Можу сказати, що його звуть Грейсон. Він працює у такої собі кав'ярні, чи щось на кшталт того, у Блоглеймі. 

— Робота з клієнтами і купа інформацій. — здогадалася Ванесса. Вона пригадала, як про це завжди розмірковував Фред, щоразу, як хтось із команди питав його про це при будь-якій нагоді.

— Саме так. — кивнув отець Вільямс. — Люди часто довіряють незнайомцям виключно через їх роботу, зовнішність, чи те, що вони відчувають себе у відносній безпеці, для того, щоб поділитися чимось, розмірковував священник. Часом це стає опорою, допомогою, розрадою, а часом може бути згубною чи фатальною помилкою, що обернеться катастрофою.

— То для нас це розрада і підтримка чи катастрофа? —  уточнила Ванесса. 

— А це вже ти сама вирішуй. І все залежить від того, що саме розповість мені Грейсон. — спокійно відповів Отець Вільямс. 

— А ви думаєте, він щось знає? 

— Мафія не може діяти абсолютно безслідно, дитя моє. Якщо в Блоглеймі щось відбувалося, навіть якщо ми не матимемо стовідсоткової інформації, Грейсон обов'язково почує хоча б якийсь натяк щодо цього. І ми знатимемо, від чого відштовхуватися, і з чим можна далі працювати. Ванесса на кілька секунд замовчала, обдумуючи все, що вона щойно почула. От в словах отця Вільямса була логіка, з якою було неможливо посперечатися.

— Ваша правда. — погодилась дівчина. — Все саме так.

— Чи можу я зробити для тебе ще щось? — запитав отець Вільямс.