Глава 27

Даріус не мав жодного бажання залишатися і дізнаватися чим закінчилися справи. Його люди у будь-якому разі йому повідомлять про це. Та присутність на заході когось із Таємної Тіньової Ради зараз могло стати значно більшою проблемою. Якщо вони були в ньому розчаровані, то не чекатимуть і просто приберуть його з дороги. Та Даріус не був готовий так просто здаватися і програвати. Хай би що зараз не робили в тому залі його супротивники, він із цим впорається і потім. Та зараз йому потрібно було підкріплення і було лише одне місце де він міг його знайти не ризикуючи що Рада про це дізнається, чи, ще гірше, вже це передбачила і втрутилася на випередження.

Щойно розпочалася бійка, чоловік миттю вислизнув із зали і помчав вперед по коридору, аж до металевих технічних дверей, що виводили до одного з підземних тунелів.

Там на нього вже чекало авто із його довіреним водієм за кермом.

— До порту! Негайно! — скомандував голова мафії і водій покірно завів двигун і рушив у потрібному йому напрямку.

Заледве вони могли б помітити, що щойно вони виїхали на вулиці міста, дахами будівель за ними невловимою тінню слідкували і супроводжували аби краще дізнатися що відбувається. Спостерігач давно знай свою справу і знав як не відставати від них.

Він швидко здогадався, що Даріус прямує до порту, та все ж йому кортіло це перевірити, перш ніж він міг би донести цю інформацію Отцю Вільямсу.

За п’ять хвилин машина і справді загальмувала перед портом. Даріус миттю вискочив з авто щойно вони спинилися, цього разу не очікуючи поки перед ним відкриють двері і швидким кроком попрямував до невеликого корабля, на якому зазвичай переправляли невеликого розміру вантажі чи маленькі групи людей, якщо знаходилися охочі оглянути місто з води.

Капітан корабля проводив останні перевірки, які він мав заплановані на сьогодні, та був дуже здивований коли помітив хто до нього прямує.

— Куди бажаєте попрямувати цього разу? — ввічливо поцікавився капітан. Такі раптові візити Даріуса з ним ставалися. І фон Дрейк завжди щедро платив за такі послуги, а також за мовчання про те, що капітану, могло б бути будь-що про це відомо.

— Цього разу поїздка буде довшою. — дещо злісно гримнув Даріус. — Ти доставиш мене в Блоглейм.

У капітана дещо округлилися очі від такого, та казати хоч слово проти такої вимоги ще й від людини на кшталт Даріуса, він нізащо не посмів би, тож покірно кивнув і попрямував на палубу підготувати корабель до якнайскорішого виходу в море.

Їхній спостерігач, який все ще був поруч, хоч і майстерно ховався від їхнього погляду, почув цілком достатньо і попрямував назад у бік міста.

Тим часом Дункан, Ванесса та їх друзі стрімголов забігли вверх по сходах, допоки не опинилися на першому поверсі.

Тут Фред на мит спинився. Лінкольн, що стояв найближче до нього вже подумав, що хлопця було поранено у всьому цьому безумстві, яке щойно розпочалося, та він помилився.

Фред дістав з-під другої штанини подібну колбочку і знову кинув її вперед, просто на проліт між сходами якими вони щойно скористалися, аби знищити змогу для їх переслідувачів наздогнати їх.

І це спрацювало просто ідеально.

Вибух був меншим за попередній та потрібного ефекту це досягло, в стіні було зроблено достатнього розміру отвір, і друзі крізь нього хутчіше побігли геть від цього місця.

Цього разу вирішили повернутися до бару і перечекати ніч там. 

Їм не було потреби обговорювати це вголос аби знати.