Глава 25

Гектор ледь не вдавився напоєм, який він тримав у руці і якраз збирався скуштувати коли помітив у натовпі знайоме обличчя.

Присутність тут Ванесси його насторожила ще більше ніж коли він побачив її у будинку мод.

Пригледівшись до решти гостей дизайнер також упізнав Дункана і стало швидко ясно що вони тут точно не самі і явно не просто так. Запросити їх особисто ніхто з організаторів заходу не став би. Принаймні Гектор у таке не міг повірити.

Чоловік швидко розвернувся і попрямував геть від натовпу і вглиб приміщення, декілька разів завертаючи за поворот прилеглого коридору, що вів далі поверхом.

До потрібних йому дверей лишалося всього кілька метрів, аж раптом:

— Куди це ти зібрався? — поцікавився холодний голос позаду. Гектору не було потреби обертатися аби знати хто до нього говорив.

— Не твоє діло Еріку.

— Помиляєшся. — холодно відповів Ерік. — Ще й як моє.

— Яким це чином?

— А ось це вже тебе не стосується.

— Невже? Не забувай що я маю кращу репутацію тут, серед нас, і приєднався раніше за тебе. Моїх кількох слів цілком вистачить аби у тебе була велика кількість неприємностей.

— Гадаєш я цього не знаю? — гмикнув Ерік. — Я вже давно до цього готовий, Та мого рішення це аж ніяк не змінить.

— Та що ти кажеш. — саркастично кивнув Гектор.

— Не всі ж з нас доєдналися бо так щиро цього хотіли, як це було у твоєму випадку. — нагадав йому Ерік. — У мене не було вибору і ви знали це з самого початку і самі все обставили так щоб я підписав той клятий контракт.

— І що ти збираєшся зараз робити? — усміхнувся Гектор. — Гратимеш у героя?

— Можливо. Розвернися і йди назад. Ти вдаси ніби нічого і нікого не бачив і на цьому ми можемо тихо і спокійно розійтися.

— А якщо відмовлюся? — Гектор не припускав. Він перевіряв наскільки далеко зможе зайти Ерік і останній чудово це розумів.

— Сам напросився.

Наступним що Гектор усвідомив було те що Ерік підскочив до нього, схопив за волосся і з усієї сили приклав його головою об підлогу, і не даючи змогу підвестися назад.

Від удару об підлогу перед очима затанцювали фіолетові вогники, та за кілька митей Гектор прийшов до тями. Він наосліп ударив у відповідь і йому пощастило попасти Еріку у щелепу. Хлопець відсахнувся і подався на кілька кроків назад. Гектор використав це аби підвестися і хотів було завдати нового удару як раптом двері позаду нього відчинилися і до коридору зайшла ще одна постать.

Короткого стуку кінця тростини по підлозі було більше ніж достатньо аби зрозуміти хто це.

— Панове. — спокійно почав Даріус, а це був саме він. — Що ж ви собі дозволяєте? Щей на такому урочистому заході. Так не гоже.

Ерік встиг помітити в руках Даріуса розгорнутий лист. З тієї відстані де він стояв він не міг розгледіти все та побачив символ на верхньому краю листа. Знай, який, як подейкували, належав Таємній Тіньовій Раді. А якщо вони писали особисто, то навряд чи новини можна було вважати хорошими. Ця ідея Еріка швидко підтвердилася щойно він помітив одну з останніх фраз у листі, яка була кілька разів підкреслена. 

“Якщо ця проблема з’явиться на святі — вважай себе мертвим.”

Ерік чомусь подумав, що мова могла б йти про Ванессу з Дунканом.

Тим часом з кабінету Даріуса вийшло двоє тілоохоронців, готових діяти за першим наказом.

— Він напав на мене. — першим здогадався відповісти Ерік. — Чатував за рогом як простий злодій. Сам не знаю що на нього найшло та довелося оборонятися.

Гектор лише спантеличено дивився на Еріка, не очікувавши від нього подібного ходу із брехнею, не помічаючи куди той дивиться.

Даріус роздумливо кивнув, після чого подав мовчазний знак своїм підлеглим. Ті швидко підійшли до Гектора. Один з охоронців різко дав дизайнеру кулаком в живіт, від чого той аж зігнувся навпіл, після чого обидва схопили Гектора під руки і почали уводити геть.

— Він зрадник! — вичавив з себе Гектор. — Ті двоє, що втекли з площі тут, і він про це знає, але не хотів вам казати, і хотів це приховати!

Даріус повернувся до Еріка.

— Це правда?

— Уявлення не маю що він верзе. — знизав плечима Ерік.

Даріус удав ніби повірив у таку відповідь і жестом запросив Еріка зайти до нього в кабінет.

Та всередині чатувало ще два охоронці і Даріус знав що вони будуть ще більш нещадними ніж ті, що зараз уводили Гектора.