Глава 24

Опівдні, як і було домовлено, заздалегідь друзі зібралася біля входу у невеличкий скверик, що відділяв основну вулицю від проходу до головного храму міста.

Ванесса стояла спокійно, а от решта дещо насторожена озиралася по сторонам, щойно вони підійшли до зазначеної точки. Місце зустрічі було дещо дивним, як вважалося іншим, особливо Оскару, який не був надто релігійною людиною і взагалі мало вірив у будь-яку релігію та сенс її існування. Однак він не міг посперечатися із логікою дівчини і жодного разу мафію не бачили ніде, навіть хоч скільки-небудь поруч із храмом, і це було чи не найнадійнішим місцем, яке вони могли б собі обрати.

— Ради, що ви всі прийшли. — спокійно, кивнула Ванесса. 

—  Все вийшло? Чи все вдалося? — поцікавився Дункан. 

— Так, цілком. — спокійно кивнула дівчина і жестом голови вказала в бік Еммета, який все ще тримав ці кофри із костюмами, які вони забрали із будинку мод. 

— А що з автомобілем? — поцікавилася дівчина.

— Все цілком спокійно, все абсолютно гаразд. Невже ти сумніваєшся у Лінкольні його здібності до того, щоб полагодити будь-який механізм, а особливо авто? — спокійно кивнув Дункан. 

— Рада це чути. — з полегшенням видихнула дівчина.

— А як там щодо діалогу з братом і запитання щодо того, що там за захід такий, і чи вдалося дістати запрошення? — поцікавився Дункан, повертаючись до Циріла, який також вже підійшов. 

— Едмунд не розказав мені багато. Можливо, він і сам не знає, а можливо, просто вважає, що втягуватиме мене у зовсім неприємності, якщо розкаже. Хай там як, ось що я знаю. Цей захід організований такими собі великими цабе у світі бізнесу. І має на меті посилити дружні зв'язки між ними і затвердити їхню майбутню співпрацю.

— І навіщо ж тоді туди запрошена твого брата? — поцікавився Еммет. 

— Якщо все саме так, як ми підозрюємо, то, гадаю, вони спробують ще раз його завербувати або запропонувати йому співпрацю. Та це лише наші припущення.

— Все може виявитися абсолютно не так. — знизав плечима Лінкольн. 

— Ти правий, але я б не сподівався на це. Шанси, що це справді виявиться хибним шляхом, дуже мало. До того ж Едмунд отримав кілька запрошень у подарунок. І, на щастя, їх рівно стільки, скільки і нас з вами тут зараз зібралося.

З цими словами, Циріл поліз рукою в кишеню свого піджака і за мить дістав звіти декілька акуратно складених рівно по центру квитків, які часто видавалися при формальних запрошеннях на будь-яку урочисту та достатньо грандіозну подію. 

— Циріл, ти просто чудо. І нагадай передати вітання і, можливо, полки обійми твоєму брату, щойно покінчимо з усім цим. — радісно плеснув друга по плечу Фред, не відводячи з задоволеного погляду з щойно продемонстрованих квитків. 

— Тоді слідкуємо тому самому плану, який зробили до цього. — уточнив Дункан. — Маємо прибратися на вечірку і з'ясувати, що робити із цим далі.

Всі мовчки переглянулися, після чого кивнули на знак згоди. 

— А ви впевнені, що вечірка саме сьогодні? — уточнив Оскар. 

— Звісно ж, впевнений. — озвався Циріл. — Чи ти що, думаєш, я б розповідав про це отак просто, якби не був впевнений чи не перевірив дату, вказану на запрошення?

 Оскар не знайшовся, що на це відповісти, і лише мовчки знизав плечима, мовляв, ну звідки мені знати, моє діло було лише пересвідчитись. 

— Для початку не завадило перевдягтись. — зітхнула Ванесса, поглядаючи на костюми, які все ще тримав Еммет.

 — От тільки не можу згадати жодного місця для того, щоб це зробити, і щоб це було достатньо безпечно. — зітхнув Еммет. — Є у когось ідеї?

На мить притихло, задумавшись над словами дівчини і обмірковуючи можливі варіанти, які можна було б запропонувати. 

— То куди, кажеш, нам варто явитися? — уточнив Фред. Циріл вкотре подивився на квитки і ще раз звірився з датою і часом.

— А отут ви не вгадаєте. — пробурмотів Циріл. — Нам слід піти до готелю Пуаро Палас. — На запрошенні вказано, що на першому поверсі нас зустріне потрібна людина і далі вкаже, що саме нам робити і куди йти.

— Перед готелем Пуаро Палас є одна стара перукарня. —  раптом згадала Ванесса. — Раніше вона працювала, та зараз заледве зводить кінці з кінцями і  не може платити оренду. 

— Ти натякаєш, що ми можемо використати це приміщення для того, щоб перевдягтися перед балом? — здогадався Дункан.

Ванесса лише мовчки кивнула. Решту такий план цілком влаштовував, тим паче, що кращого або іншого ніхто не міг запропонувати. На цьому було вирішено і друзі вирушили у потрібному напрямку.

Хвилин за десять пішої ходьби у спокійному та досить розміреному темпі друзі дісталися потрібного місця. Перукарня справді виглядала дуже занедбаною і до неї явно давно ніхто не заходив. 

На перший погляд, могло здатися, що перукарня взагалі занепала і ніхто не користувався, і до приміщення неможливо було потрапити.