Глава 23

Гектору аж ніяк не сподобалося те що він почув від Ізольди.

Він відчував, що дівчина ще не полишила своїх зв’язків із Дунканом і тим що вони робили і як старалися завадити мафії. Він розумів, що потрібно діяти.

У нього не було жодної інформації щодо того що саме Ванесса замислила і на який такий захід її могли раптово запросити, щоб вона пішла туди із друзями та нічим добрим Гекторові це точно не здавалося. До того ж у руках того хлопця, що був із нею він нарахував щонайменше п’ять чохлів для одягу та костюмів, а також компанії у дівчини раніше точно не було. 

Ванесса взагалі не була любителькою відвідувати заходи, хіба що це було вкрай необхідно. 

І появи цього юнака, якого Гектор заледве міг впізнати та побачив його достатньо, аби сказати, що він мав спортивну будову тіла, також не додавало полегшення Гектору. Чоловік швидким і дещо знервованим кроком повернувся назад до свого кабінету і зачинив двері так, що ті гучно грюкнули під час закриття. Нервово пройшовся туди-сюди, зі сторони в сторону по своєму кабінеті.

Нервово визирнув з вікна, ніби намагаючись перевірити, чи справді Ванесса пішла і чи дійсно вона покинула будівлю. Хоча, звісно, він розумів, що мала ймовірність заскочити її ось так, просто випадково визирнувши з вікна у випадковий момент. 

На превеликий подив Гектора це спрацювало.

Він дійсно помітив Ванессу і того спортивного юнака поруч із нею, які спокійно виходили із будівлі будинку мод і, як ні в чому не бувало, покрокували далі вулицею, поступово зникаючи з його поля зору, а згодом і зовсім завернули за ріг. Гектору все одно це не подобалося.

Однак, чоловік розумів, що він не має достатньої кількості інформації, аби як слід попередити про це, мафію. Дістати інформацію не виявлялося можливим. Він не знав, куди звернутися і як зробити це так, аби не привернути до себе заяви і уваги.

Зараз Ванесса могла ще й не знати про його зв'язки із мафією. Та одна необережна дія, і вона швидко могла про все здогадатися. Гектор нервово постукав самого себе по стегну, нервово перебираючи пальцями. Звичка, яку його колеги часто помічали за ним, коли він особливо сильно нервував. Нарешті, не витримавши цієї напруженої тиші, яка тривала всього кілька хвилин та Гектору здавалася з цілою вічністю, чоловік різкою ходою направився геть зі свого кабінету і вперед до службового ліфта. Кілька секунд очікування і ліфт був на місці.

Щойно увійшовши всередину кабіни, Гектор натиснув третій поверх. Поверх, де розташовувався кабінет директора будинку мод, а зараз директриси. 

— Навіщо приходила Ванесса? — різко та холодно поцікавився Гектор, щойно йому вдалося дійти до кабінету Ізольди.

Двері розпахнулися різко і з гучним звуком, від чого жінка здивовано підвела в очі і поглянула на того, хто увійшов. Зазвичай, тут не дозволяло собі такої зневаги щодо неї та в сторону її персони. І тим паче не міг би дозволити цього Гектор.

Ізольді взагалі було складно уявити, що потрібно зробити, аби вивести дизайнера із себе настільки, щоб він вдавався до подібних методів. 

— Я вже відповідала, їй потрібні були костюми для якогось там заходу. Більше вона не розповідала. — холодно відрізала жінка. 

— Ти або брешеш, або не договорюєш мені усієї правди. — спокійно, але водночас холодно, відповів Гектор. — Розказуй, як є.

— Чому тебе це так дивує, вигнула одну брову Ізольда. — Раніше ти не цікавився так особистим життям Ванесси, а уже тим паче тим, що вона робить у вільний час. Особливо, коли тепер вона вже тут не працює. І це не є жодним чином твоєю турботою і навіть не дотичне до цього.

— Невже тобі так важко відповісти? — відповів Гектор, так само вигинаючи одну брову, як це щойно зробила Ізольда. — Хіба що, можливо, тобі є що приховувати. 

— Не вези дурниць. — різко обірвала його жінка. — Та й навіть, якщо так, тобі то, яке до цього діло. Я маю право говорити тобі рівно стільки, скільки вважаю за потрібним. І якщо я не вважаю, що це стосується роботи, то вимушу на тебе розчарувати і я не вдаватимусь до низьких і ницих пліток про своїх колишніх співробітників та колег. І тобі не раджу цим займатися, якщо, звісно, не хочеш нажити дурної слави у цьому будинку. А у тебе, як я пам'ятаю, і так вона не найкраща, особливо після того поліцейського розслідування. — нагадала Ізольда. 

— Ти прекрасно знаєш, що слідчий тоді помилково затримав мене на додатковий допит, і моя невинність була повністю доведена. — відрізав Гектор.

— Можливо. — знизала плечима Ізольда. — А можливо ти просто знайшов спосіб вибратися з цієї ситуації. Поки що деталі того слідства ніхто досі і не знає, і я не впевнена, чи можу стовідсотково довіряти твоїм словам.

— На що ти натякаєш!? — ледь не збісився Гектор.

— Ні, на що. — спокійно відповіла Ізольда. — Дивно, що ти припустив саме це одразу, щойно почув мою відповідь. Зазвичай люди так не реагують.

Гектор невдоволено пирхнув. 

— Та що ти знаєш про мене і мої справи? Отже, як я розумію, ти справді не плануєш ділитися зі мною жодною інформацією щодо Ванесси чи її справ, навіть якщо це стосується костюмів, які вона позичила і які, до речі, якщо ти забула, створив саме я.